36. Природний відбір

Приро́дний відбі́р (або добір) — виживання найбільш пристосованих у боротьбі за існування організмів,здатних залишити численне потомство; процес, завдяки якому сприятливі спадкові характеристики стають загальнішими в наступних поколіннях популяціїорганізмів, що розмножуються, а несприятливі спадкові характеристики стають менш загальними. Природний відбір діє на фенотип, або зовнішні характеристики організму, так що індивідууми із сприятливими фенотипами вирогідніше виживуть і розмножаться, ніж індивідууми з менш сприятливими фенотипами. Якщо цей фенотип має генетичну основу, тоді генотип, пов'язаний із сприятливим фенотипом, стане поширенішим в наступному поколінні. Через якийсь час, цей процес може привести до адаптації організмів до певної екологічної ніші і, кінець кінцем, може привести до виникнення нових видів.

Природний відбір — одна з найважливіших концепцій сучасної біології. 

Загалом, згідно з умовами навколишнього середовища, природний добір розвивається чотирма шляхами: стабілізуючим, рушійним, дизруптивним та статевим.

Стабілізуючий добір — знешкодження мутацій шляхом добору, удосконалення генотипу при сталому фенотипі та утворення резерву знешкоджених мутацій. Стабілізуючий добір відбувається при сталих умовах навколишнього середовища. Результатом стабілізуючого добору є домінування організмів із середньою нормою реакції, що характерна для виду організму.

Рушійний добір — розкриття резерву знешкоджених мутацій, добір знешкоджених мутацій, формування нового генотипу та фенотипу — формується нова норма реакції. Рушійний добір відбувається в умовах середовища, які повільно змінюються у певному напрямку. Його результатом є виникнення нових генотипу та фенотипу, які найбільш відповідають умовам середовища, які повільно змінюються.

Дизруптивний добір — розкриття резерву знешкоджених мутацій та їх добір для формування крайньої норми реакції — виникнення поліморфізму. Результатом дизруптивного добору є виживання організмів із крайньою нормою реакції, яка найбільше відповідає умовам навколишнього середовища.

37. Структура популяції

Популяції властива певна організація. Розподіл особин за територією, співвідношенням груп за статтю, віком, морфологічним, фізіологічним, поведінковим і генетичним особливостям відображають структуру популяції.

Виділяють такі структури популяції:

1) Вікова структура – це співвідношення різних вікових груп популяцій.

2) Статева структура – співвідношення особин різної статі.

3) Просторова структура. Простір, який займає популяція, постачає їй засоби до життя.

4) Етологічна (поведінкова) структура – система взаємовідносин між членами однієї популяції.

38. Проміжний характер успадкування

 У попередньому матеріалі ми виходили з того, що один із алельних генів повністю пригнічує прояв іншого у фенотипі, внаслідок чого у гетерозиготних особин проявляється лише один з двох протилежних станів ознаки (домінантний). Але є домінантні алелі, які лише частково (неповно) переважають над рецесивними, тоді гібридна особина за фенотипом подібніша до особини, гомозиготної за домінантною алеллю, однак відрізняється від неї. Це явище дістало назву неповного домінування. У випадках, коли жодна з алелей взагалі не домінує над іншою, спостерігається явище проміжного успадкування.