2)Одномембранні органели-ендоплазматична сітка,апарат Гольджі

Одно мембранні органели клітин, їх будова та функції До одно мембранних органел клітини належать:ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, лізосоми, різні типи вакуолей. На мембранах шорсткої ендоплазматичної сітки відбуваються біосинтез білків та їхній розподіл; вона також бере участь у синтезі компонентів клітинних мембран. Гладенька ендоплазматична сітка забезпечує синтез ліпідів і вуглеводів. У ній можуть накопичуватись токсичні продукти обміну, які знешкоджуються особливими ферментами. Комплекс Гольджі забезпечує накопичення певних речовин, їхнє дозрівання,пакування та секрецію. Лісосоми – це пухирці з гідролітичними ферментами. Вони утворюють травні вакуолі чи самостійно перетравлюють окремі клітини, їхні частини або групи. У клітинних еукаріотів є різні типи вакуолей: травні, скоротливі, заповнені клітинним соком.

4)Рівні організації живої матерії

Молекулярний. Будь-яка жива система складається з біологічних макромолекул — нуклеїнових кислот, білків, полісахаридів та інших органічних речовин. З цього рівня починаються різноманітні процеси життєдіяльності організмів: обмін речовин, перетворення енергії, передача спадкової інформації. Клітинний. Клітина є структурно-функціональною одиницею всіх живих організмів, що населяють Землю (виняток становлять віруси). На клітинному рівні поєднуються процеси передачі інформації та перетворення речовин і енергії. Організмовий. Елементарною одиницею організмового рівня служить особина (індивід), яка розглядається у розвитку — від моменту зародження до припинення існування — як жива система. Популяційно-видовий. Популяція — над-організмова система, в якій здійснюються елементарні еволюційні перетворення. На цьому рівні вивчають чинники, що впливають на чисельність популяцій, проблему збереження зникаючих видів, чинників мікроеволюції. Біогеоценотичний. На цьому рівні здійснюється взаємодія організмів між собою і з чинниками неживої природи, що визначають їх чисельність, видовий склад і продуктивність. Біосферний. На цьому рівні відбувається кругообіг речовин і перетворення енергії, пов’язані з життєдіяльністю всіх живих організмів.

1) Шляхи проникнення вірусу в організм Віруси не можуть самостійно поширюватись у природі. Допомагають їм у цьому насамперед комахи-переносники (віроформні комахи). Фітопатогенні віруси найчастіше переносять по¬пелиці, трипси, цикади, кліщі й деякі листогризучі комахи. Наприк¬лад, відомо понад 200 видів попелиць — переносників 160 видів вірусів.Розрізняють два способи перенесення вірусів комахами: меха¬нічний і біологічний. При першому способі в ротовий апарат комахи під час живлення разом з поживними речовинами з клітин листя потрапляють і віруси, які вона переносить на здорові рослини. Біологічний спосіб дещо складніший. Після того як вірус через ротовий апарат потрапив до організму комахи, він проходить там інкубаційний період, розмножується і лише після цього комаха протягом тривалого часу може заражати здорові рослини.Для багатьох вірусів рослин характерний ґрунтовий спосіб поширення, їх поширюють нематоди, які пошкоджують кореневі си¬стеми хворих і здорових рослин, а також гриби. Слід додати, що сама людина сприяє поширенню багатьох вірусів. Це відбувається під час проведення різноманітних агротехнічних заходів: щепленні та об¬різуванні дерев, пікіруванні розсади, пасинкуванні рослин тощо, ко¬ли сік з випадково поранених хворих рослин потрапляє на руки, одяг або знаряддя праці робітників і переноситься у такий спосіб на пора¬нені здорові рослини. Нарешті, віруси звичайної мозаїки квасолі та мозаїки в'яза можуть поширюватись разом з пилком. Віруси тварин і людини часто поширюються як крапельна інфек-ція. Наприклад, вірус грипу найчастіше передається від хворих до здорових людей під час розмови, кашляння, чхання. Вірус сказу пе¬редається зі слиною хворих тварин при укусах. Арбовіруси, що спри¬чинюють жовту гарячку, і вірус кліщового енцефаліту поширюються через укуси кровосисних комах.