3. Економічні системи та їх типи

В умовах появу інтеграційних тенденцій у світовому економічному просторі принципово змінюється становище окремих національних господарств як складових глобальної світової економічної спільноти. Протягом історичного розвитку ( до другої половини ХХ ст..) їх розвиток визначався переважно ендогенними (внутрішніми) чинниками. У сучасних умовах національні господарства практично всіх країн світу відчувають значний вплив екзогенних ( зовнішніх) факторів.

Національну економіку, інтегровану в світове господарство, що активно й широко реалізує переваги міжнародного поділу праці, використовує різноманітні форми сучасних світо господарських зв’язків, називають відкритою економікою. Це така економіка, всі господарюючі суб’єкти якої можуть без обмежень здійснювати зовнішньоекономічні операції.

Критеріями відкритості на макрорівні є:

А)Зовнішньоекономічна спеціалізація країни;

Б) зіставленість пропорцій внутрішніх і світових цін на основі товари;

В) міжнародна конвертованість національної валюти.

На макрорівні такими критеріями визначено:

А) вільний вихід підприємств усіх форм власності на зовнішні ринки товарів, послуг і капіталів, включаючи вільний вибір іноземних партнерів;

Б) перетворення зовнішньоекономічної діяльності в органічну складову господарської діяльності підприємств.

Відкритість економіки безпосередньо пов’язана із типом економічної системи, яка не є постійною і може різними шляхами(революційно або революційно) переходити з одного стану в інший.

Б. Гаврилишин класифікує економічні системи за ознаками, наведеними в табл. 3.2.

Як свідчить аналіз таблиці 3.2. її доцільно доповнити економічною системою, яка враховує ринкові та планово-державні фактори розвитку суспільства, так званою «планово-ринковою економічною системою». Вона характерна для Скандинавських країн, Республіки Корея та деяких інших країн світу.

Таблиця 3.2.

Класифікація економічних систем за ознаками та типами

Основні ознаки	Типи систем
	Вільне підприємництво (капіталізм)	Узгоджене вільне підприємництво	Адміністративно-командна система	Розподільчий соціалізм	Ринковий соціалізм
1.Головний мотив, або критерій діяльності	Максимізація прибутку	Максим максимізація приросту і прибутку	Максимізація виробництва	прибуток	Життєздатність
2.Характер власності	приватний	приватний	державний	приватний	колективний
3.Характкр ринку	вільний	вільний	керований	вільний	контрольований
4.роль уряду	Обмежена вищеназваними характеристиками	Гармонізувати економічну діяльність	Прийняття рішень;планування;управління	Протистояти несправедливостям при розподілі	Визначення цілей; координація; регулювання
5.першопричина і головна мета	Економічна; ефективність виробництва	Економічна і політична;поліпшення становища країни, задоволена індивідуальних потреб	Політична; створення матеріальної бази комунізму	Соціальна; ефективне виробництво; справедливий розподіл	Соціополітична; економічна демократія через самоуправління

Міжнародна торгівля посідає особливе місце у складній системі світо господарських зв’язків. Воно опосередковує практично всі види та форми міжнародного співробітництво, включаючи спільну підприємницьку діяльність раціональних суб’єктів, міжнародний трансферт технології тощо.

Нині через канали зовнішньої торгівлі проходить до 1/5 частини виробленої і світі продукції, до того ж цей показник має тенденцію до зростання. темпи розвитку світової торгівлі випереджають відповідні темпи зростання виробництва. Так, протягом 80-х років минулого століття загальний обсяг світової торгівлі збільшився в 1,5 рази, а реальне зростання світової економіки не перевищувало 1/3.

МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЯК СФЕРА міжнародних товарних відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) різних країн. Крім того, вона є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. При цьому зовнішня торгівля окремих країн виступає складовою міжнародної торгівлі. Зовнішню і міжнародною торгівлю характеризують : 1)експорт; 2) імпорт; 3)торговельний баланс; 4) загальний обсяг зовнішньої торгівлі (зовнішньоторговельний оборот); 5) загальний обсяг міжнародної торгівлі(світовий товарообіг); 6)товарна структура; 7) географічна структура.

Механізмом реалізації світо господарських зв’язків є світовий ринок як сфера установлених економічних відносин, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці. Господарські зв’язки на світовому ринку проявляються через форми міжнародних економічних відносини – міжнародні торгівля, міжнародну міграцію робочої сили, міжнародний рух капіталу, а також валютно-кредитні відносини (6.1.).

Експорт-це закупівля вироблених у країні товарів і послуг та вивезення їх за кордон з метою передачі у власність нерезидентам даної країни. Поняття експорт об’єднує: 1)вивезення товарів, вироблених у країні, а також що були вивезені й перероблені; 2)вивезення товарів, попередньо вивезених до країни, переробка яких відбувалась під митним контролем; 3)реекспорт-вивезення за кордон попередньо вивезених товарів, що не підлягають будь-якій переробці.

країна зарубіжжя країна зарубіжжя країна зарубіжжя

Експорт еміграція іноземні інвестиції

Імпорт імміграція іноземні інвестиції

Рис.6.1. форми міжнародних економічних відносин та їх складові

Імпорт-це витрати окремих осіб, фірм та уряду даної країни на придбання товару і послуг,що вироблені в інших країнах.

Під імпортом розуміють та статистично обчислюють:

1. ввезення до країн товарів для особистого споживання або для переробки, чи з метою вивезення з країни;

2. ввезення з0за кордону вітчизняних товарів, що були раніше вивезені з країни й не підлягають там будь-якій переробці (реімпорт);

3. ввезення товарів з метою переробки під митним контролем.

Наприклад, ввезення рослинної олії для виробництва на експорт сардинових консервів.

Експортно-імпортні операції вважаються здійсненням, якщо товар пройшов через державний кордон країни-контрагента, що передбачає попереднє виконання певних митних формальностей і процедур.