Зразок плану анотації (резюме) монографії:

Повні вихідні данні видання; коротка характеристика автора роботи (біографичні звісткі, научні інтереси та публикації тощо); аналіз структури та зміста монографії; характеристика наукових висновків автора монографії; загальні висновки студента про вивчену монографію.

1.8. Розподіл балів, що присвоюються студентам

Знання студентів оцінюються в ході курсу за наступними напрямками:

Тестовий контроль знань.

Виконання письмових робіт.

Виконання та захист індивідуальних завдань.

Відповіді під час семінарів.

Аудіторна робота						ІНДЗ		Всього
І змістовий модуль			ІІ змістовий модуль			10		100
45			45
Тест	Пісьмова робота	Семінари	Тест	Пісьмова робота	Семінари
10	10	25 (з них 5 за посещ.)	10	10	25 (з них 5 за посещ.)

100-90 – відмінно,

89-75 – добре,

74-60 – задовільно,

59-35 – незадовільне з можливим повторним складанням,

34-1 – незадовільно з повторним курсом

ЧАСТИНА ІІ.

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ З КУРСУ „ІСТОРІЯ РОСІЇ”

2.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ РОСІЇ.

Історія Російської держави нараховує більш одинадцяти сторіч, протягом яких продовжувалася її безупинна еволюція. Тисячоріччя Росії офіційно й урочисто відзначалося в 1862 р., про що свідчить не тільки історична література, але і встановлений у Новгороді Великому пам'ятник. Дату обрано не випадково: початок російської державності традиційно пов'язувався з варягом Рюриком. Походження останнього точно не з'ясовано, але саме з ним пов'язували свій родовід правителі Росії до кінця 16 ст. Проте, незалежно від минулих і теперішніх суперечок і трактувань, держава розвивалась й пройшла різні стадії генезису.

Київська Русь, до складу якої входила значна частина державної території майбутньої Росії, була ранньофеодальною державою. З 30-х років 12 ст. вона стала розпадатися на князівства – самостійні економічні й політичні утворення. Соціальну базу склали бояри, удільні князі, дружина. Період феодальної роздробленості хронологічно охоплює 12-15 століття.

За московських князів Івана ІІІ (1462-1505 рр.) і Василя ІІІ (1505-1530 рр.), формується основна територія Російської централізованої держави, входить у вживання назва “Росія”, титул “государ”, нова державна символіка, зникають поняття „великий” та „удільний” князь. Політичний устрій Російської держави кінця 15 століття характеризувався становленням загальнодержавної системи управління, посиленням централізації (збиранням землі й влади, концентрацією їх обох у великокнязівських руках). До середини 16 ст. сформувалася нова система управління. Росія стала станово-представницькою монархією, еволюція якої приводить до поступового переходу до абсолютизму й перетворення Росії на імперію.

Росія на початку 18 століття вступила до періоду абсолютної монархії, однією з характерних рис якої було оформлення бюрократичного державного апарату, який змінив служивий прошарок. З точки зору еволюції цього процесу можна виділити три основних етапи.

1. Перший етап - служивої бюрократії - був довгостроковим та тривав із середини 16 століття до початку 18 століття. Боярська дума, як і прикази, була установою не бюрократичного типу, але в її складі, як і в системі приказів, формувались майбутні бюрократичні кадри (думні чини, намісники, судді приказів тощо). Для вищих чинів служба надавала право на участь у державному управлінні, представників середньої ланки вона забезпечувала маєтком та грошовим пожалуванням.

2. Другий етап - дворянської бюрократії - охоплював час із початку 18 століття до 60-х років 18 століття. Період збігається з часом перетворення Російської централізованої держави у абсолютну монархію, велике значення в цьому процесі мали реформи Петра Великого, зокрема, прийняття «Табелі про ранги» (1721 р.), Генерального регламенту (1720 р.) тощо. Удвічі зростає кількість осіб, що зайняті у різноманітних галузях державного управління, ускладнюється ієрархія, але – службова ієрархія; здійснюється перехід до грошової оплати. Але чиновницька служба зберігає колишній становий характер у зв’язку з пануванням принципу обов’язковості служби дворян, при цьому нижня ланка адміністрації, зберігла привілеї відносно до податних прошарків, але була виведена за рамки класу дворян, що оформлюється становим законодавством.

3. Третій етап - чиновницької бюрократії продовжувався з 60-х років 18 сторіччя до середини 19 сторіччя. Переломна грань формування керівної бюрократії приходиться на 60-70-ті роки 18 сторіччя та пов'язана з законодавством Катерини II: скасовано обов’язковість громадянської та військової служби дворян, із кінця 18 сторіччя державне жалування стає основним засобом існування для чиновників, які не мають земельної власності. Процес, в основному, буде закінчено на початку 19 сторіччя внаслідок адміністративних реформ Олександра I.