Формування території російської держави

Формування території Російської держави продовжувалося кілька сторіч і пройшло ряд етапів, що відповідають основним періодам розвитку Російської державності. Територія (її цілісність і недоторканність) є обов’язковим атрибутом державності і тому розмову по даній проблемі можна було б починати з часів Київської Русі. Однак, з історичної точки зору Київська Русь – особливий період розвитку, особлива політична система, що характеризується внутрішньою цілісністю й у той же час, як раннєфеодальна держава, незавершеністю етнічних, соціально-економічних, політичних процесів. Питання стосовно формування державної території Росії доцільно розглядати з часу формування власне Російської держави. Спочатку мова йшла про визначення політичного центра і збирання довкола нього основних етнічних територій. Цей етап хронологічно приходився на період 14–поч. 16 ст.cт. і супроводжувався боротьбою за відновлення в повному обсязі державного суверенітету, тобто боротьбою з будь-якими проявами залежності від татаро-монгол. Ця боротьба увінчалася успіхом тільки в останній третині 15 cт.

У першій чверті 16 cт. основна частина етнічної території була зібрана навколо Москви. Далі, виходячи з задач економічного розвитку, забезпечення державної безпеки, ствердження свого впливу на міжнародній арені, на перший план висувається процес розширення територій. Однією з важливих політичних особливостей цього процесу було те, що московські князі вважали себе прямими нащадками князів київських, у тому числі стосовно територіальних володінь. В першу чергу мова йшла про повернення історичних територій, права на які московські князі, починаючи з Івана III, обґрунтовували династичним спадкуванням. У 16 ст. розширення державної території Росії безпосередньо було пов’язано з інтересами забезпечення державної безпеки. Яскравий приклад – підпорядкування Москві величезних володінь ханств (Казанського, Астраханського, Сибірського) – залишків ще нещодавно могутньої Золотої Орди. Характерною рисою було те, що завойовані землі не були васалами Росії або, за європейською традицією, її колоніями, а перетворювалися на частку її державної території. Надалі, крім безпеки, на визначення пріоритетних напрямків зовнішньополітичної діяльності чітко проглядаються економічні інтереси, наприклад, у боротьбі за вихід до морів. Мало значення включення Росії в 18 ст. у боротьбу за сфери впливу, що свідчило про її перетворення в могутню європейську державу.

Хронологія збирання земель навколо Москви (14ст. – початок 16 ст.)

1301 р.: Коломна (відвойована в Рязанського князівства). 1302 р.: Переяславль-Залеський (за заповітом бездітного князя цих земель. Приєднання стало приводом до початку війни Москви і Твері). 1303 р.: Можайськ (відвойований у Смоленського князівства). 1328-1340 рр.: Галич, Углич, Білоозеро (Углич викуплений у ростовських князів, інші – викуплені у Орди). 1343 р.: Муром. 1 389 р.: Володимир (за заповітом Дмитра Донського велике князювання поєднувалося з московським. До цього Володимир переходив тому з Рюриковичів, хто одержував великокнязівський ярлик. Починаючи з Івана Калити цей ярлик практично безперервно знаходився в московських князів. Дмитро Донський юридично закріпив уже сформовану політичну традицію). 1392 р.: Нижній Новгород, Городець, Мещера, Таруса (Василь І викупив ярлик, політична самостійність князівств ліквідувалася).

1463 р.: Ярославські землі (з кінця 14 ст. – у сфері політичного впливу Москви, до якої з першої третини 15 ст. стали відходити його окремі частини. За Івана ІІІ ярославський князь перейшов на московську службу, ставши князем-намісником. 1472 р.: Пермський край. 1474 р.: Ростов (потрапив під вплив московських князів у середині 14 ст. Василь I викупив частину Ростова. Інша частина була приєднана Іваном III у 1474 р.).1478 р.: Новгород Великий (Відбулося два успішних похода Івана III: у 1471 р. та у 1477 р. У січні 1478 р. новгородці присягнули на вірність московському князю). 1485 р.: Твер (ще у 1375 р. тверські князі визнали себе „молодшими”. У 1485 р. Іван III звинуватив тверського князя в зраді й передав землі в уділ своєму старшому сину Івану Молодому, після загибелі якого вони стали частиною загальнодержавної території). 1494 р.: Верховенські князівства – Верхів’я Оки, Вязьми. Приєднані у результаті російсько-литовської війни.

1510 р.: Псков. 1514 р.: Смоленськ (в ході російсько-литовських воєн. В період смоленської обороні 1609-11 рр. землі були знову захоплені Польщею. Смоленська війна 1632-34 рр. для Росії закінчилася невдало, землі були повернуті Росії за Андрусівським перемир’ям 1667 року). 1521 р.: Рязань. У 1483 р. укладений договір, рязанський князь визнав себе «молодшим братом». У 1494 р. вони увійшли до складу загальнодержавних територій. 1523 р.: Новгород-Сіверські землі (26 міст і 70 волостей, які раніше належали до Литви. Приєднані в ході російсько-литовських воєн 1500-1503 рр., 1507-1508 рр. У 1523 р. приєднання оформлено юридично. На початку 16 ст. у ході польсько-шведської інтервенції землі знову відійшли до Польщі, що підтверджено статтями Деулинського перемир'я 1618 р.).

Таким чином, ми бачимо, що за часів правління Івана ІІІ і Василя ІІІ на рубежі 15–16 ст. в основному завершилося формування території Російської централізованої держави. Це створило передумови для подальшого етнотериторіального розширення Росії і дало можливість убезпечити південно-східні границі.