Династічна ( феодальна) війна 1425-1450 рр.

Феодальна війна другої чверті 15 ст. велась між окремими гілками московського князівського дома (сином та онуками Дмитра Донського). В 1425 році до влади прийшов десятирічний Василь ІІ, опікуном якого було призначено його діда – великого літовського князя Вітовта Кейстутовича. Значну роль в керівництві держави грали його матір – Соф’я Вітовтовна - і митрополит Фотій. Владу у Василя ІІ оспорювали його дядька – Юрій Звенігородський (син Дмитра Донського) і діти останньго – Василь Косий та Дмитро Шемяка.

Ця боротьба отримала назву останньої феодальної війни. Її передпосилками були: боротьба родинного (прямого: від батька до сина й унука) та родового (непрямого, за старшістю у роді: від брата до брата) принципів престолоспадкування; протиріччя у тексті зоповіту Дмитра Донського, що надало можливість трактування з різних спадкоємних принціпів; особисте суперництво за владу у Москві нащадків Дмитра Донського.

Поділяють два основних етапи: 1. 1425-1434 рр., 2. 1434-1450 рр.

При цьому другий етап ділиться на внутрішні періоди:

а)1434-1436 рр., б)1436-1446 рр., в)1446-1450 рр.

У 1425 р. малолітній Василь ІІ зайнял московський престол не маючи ханського ярлика, який був отриманий тільки у 1431 р. Не ураховуючи це, у 1433 р. почалося військово-політичне протистояння потенційних спадкоємців. На першому етапі боротьби головна роль належала Юрію Звенігородському, який спирався на окраїни Північно-Східної Русі і двічі (1433 р., 1434 р.) захоплював Москву. У 1434 році він помирає в Москві. На другому етапі боротьбу продовжують його діти (Василь Косий та Дмитро Шемяка), втягуючи до боротьби все нові райони (Новгород, Тверь, Вологда). Внутрішня періодизація другого етапа війни пов’язана з конфліктами між Василем Косим та Дмитром Шемякою. У ході боротьби були осліплені Василь Юрійович (у 1436 р., чому й одержав прізвисько Косой) та Василь Васильович (у 1446 р., чому одержав прізвисько Тьомний). Остаточну перемогу отримав московський князь Василь ІІ, який укріпив за роки свого правління великокнязівську владу.

Генеалогічне відображення династичної війни 1425-1450 рр.

ДМИТРО ДОНСЬКИЙ (1359-89)

ВАСИЛЬ І (1389-1425) ЮРІЙ ЗВЕНІГОРОДСЬКИЙ

ВАСИЛЬ ІІ ТЕМНИЙ ВАСИЛЬ КОСИЙ ДМИТРО ШЕМЯКА

(1425-1462)

ІВАН ІІІ (1462-1505)

В АСИЛЬ ІІІ (1505-1533)

ІВАН IV ГРІЗНИЙ (1533-1584)

ІВАН помер 1581 ФЕДІР (1584-1598) ДМИТРО помер 1591

Політичний устрій російської держави кінця 15 ст.

Характеризувався становленням загальнодержавної системи керування, посиленням централізації (збиранням землі й влади, концентрацією того й іншого у великокнязівських руках). Розвиток системи керування йшло по шляху трансформації палацово- вотчинної системи в приказно-воєводську.

Єдиного принципу адміністративно–територіального розподілу ще не було, однак, можна сказати, що його основною одиницею був повіт, а в господарській діяльності – волость. У Російській централізованій державі діяла формула: думна, наказова служба – по батьківщині, ратна – по землі, земельний наділ – по службі, чини – по батькові і по службі.

В ЕЛИКИЙ КНЯЗЬ