Правлячий Власна Державна Державна Святій-

Сенат Його Імп. Рада Дума ший Си-

Величності нод

канцелярія

Рада міністрів

МІНІСТЕРСТВА

Внутрішніх справ, юстиції, финансів, іноземних справ, воєнне, морське,

шляхів сполучення, торгівлі та промисловості, народної освіти та ін.

Голови Ради Міністрів початку хх в.:

В квітні 1906 року Комітет Міністрів був перетворений в Раду Міністрів.

1905-1906 рр……………С.Ю. Вітте (в 1903-1905 гг. – голова Комітету Міністрів і Державної Ради)

1906 р. (квітень-липень)……І. Л. Горемикін

1906-1911 рр…………….... П. А. Столипін

1911-1914 рр………………В. М. Коковцев

1914-1916 рр………………І. Л. Горемикін

1916 р. (січень-листопад)….Б. В. Штюрмер

1916 р. (листопад-грудень)…О. Ф. Трепов

1916-1917 рр………………М. Д. Голіцин

Державна дума у росії

Державна дума у Росії – представницька, законодавча установа с обмеженими правами. Виникла у роки революції 1905-07 рр. 17 жовтня 1905 р. – Маніфест Миколи ІІ “Про удосконалення державного ладу”; 11 грудня 1905 р. – закон про вибори до Державної думи; Маніфест 20 лютого 1906 р. проголосив Державну Раду (існувала у 1810-1917 рр.) верхньою законодавчою палатою, яка мала право на “вето”. Імператор зберіг повноту влади. Державна дума існувала у 1906-17 рр., було чотири Державних думи.

І Державна дума

27.04. – 8.07. 1906 р. Одна сесія. Голова – професор Муромцев С. О. (кадет). Усього депутатів - 478. Більшість - кадети - 34 % від усіх депутатів, чорносотенці (крайнє праві) місць не отримали, 23 % - трудовики, 14 % - октябристи. РСДРП вибори бойкотувала, її депутати потрапляли до Думи позапартійним шляхом, входили до фракції трудовиків, за рішенням IV з”їзду РСДРП відокремились у самостійну фракцію. Дума слабо контролювалась урядом, загострення позадумської політичної боротьби, продовження революції привело до того, що 9.07.1906 р. царський уряд опублікував Маніфест про розпуск Думи.

ІІ Державна дума

20.02. – 2.06. 1907 р. Одна сесія. Голова – Головін Ф. О. (кадет). Усього депутатів – 518. Більшість – лівий блок (трудовики, есери, соціал-демократи) - 43 %, кадети – 19 %, праві (чорносотенці та октябристи) – 10 %, октябристи – 15 %. Найбільш демократична, “лівий склад”. Не контролювалась урядом. ЇЇ діяльність зупинена третьочервневим державним переворотом (соціал-демократичну фракцію заарештовано, Думу розігнано, прийнятий новий виборчий закон).

Ііі Державна дума

1.07.1907 р. – 9.06.1912 р. П’ять сесій. Голови – з октябристів змінювали друг друга: Хом`яков М. А. (1907-10 рр.), Гучков О. І. (з 03.1910 р.), Родзянко М. Л. (з 1911 р.). Усього – 442 депутати (кількість встановлена новим виборчим законом). У Думі – дві можливих більшості (політика “думського бонапартизму”) – право-октябристська більшість (292) та ліберальна (256, октябристи та кадети). Перевага визначалась позицією “октябристського маятника”. У числі соціал-демократів – чотири більшовики: Полєтаєв М. Г., Захарів М. В., Воронін С. О., Сурков П. І. 32 % - правих депутатів, 33 % - октябристський центр, 13 % - ліві, 12 % - кадети.