Розкажіть, як впливає курс національної валюти на експорт продукції.

Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Він встановлюється з урахуванням купівельної спроможності валют і є досить рухливим. На валютний курс впливають: стан платіжного балансу, рівень інфляції, міграція короткотермінових капіталів, політичне та військове становище. В усіх країнах, крім Великої Британії, використовується пряме котирування, за якого курс встановлюється за 1 (10, 100, 1000...) одиницю іноземної валюти до національної валюти.

Припустимо, ми є виробниками цукрового буряку й експортуємо свою продукцію до Європи. На початку року ми уклали контракт про поста­чання продукції на 15млн євро. За період дії контракту гривня подешев­шала від 0,2 до 0,18 євро. Як це позначиться на наших доходах?

При курсі 1грн = 0,2євро ми повинні поставити продукції на

15млн : 0,2 = 75млн грн.

Якщо 1грн = 0,18євро, то за постачання своєї продукції ми одержи­мо 15млн : 0,18 = 83,3млн.грн, що буде означати для нас вигоду, адже наша продукція стала для європейців відносно більш дешевою, і на за­значену в договорі суму вони зможуть придбати нашого цукрового буря­ку більше, ніж раніше.

А що відбудеться, якщо гривня подорожчає з 0,18 до 0,2 євро?

Ті ж розрахунки показують, що доходу від продажу ми одержимо менше, ніж раніше, що свідчить про подорожчання нашої продукції для європейців, яка стала менш конкурентоспроможною, оскільки європей­ці зможуть купити на ті самі 15млн євро менше продукції.

Висновок: Якщо національна валюта дорожчає, то експортери віт­чизняної продукції несуть збитки, і, навпаки, одержують вигоди, якщо валюта дешевшає.

Покажіть на конкретних прикладах ва­ріанти використання виробничих ресурсів.

Відомо, що одні й ті ж виробничі потреби можна задовольнити різними ресурсами (на­приклад, зростання обсягів виробництва мож­на досягти, використовуючи більше трудових ресурсів або придбавши устаткування чи автоматизовані поточні лінії). З іншого боку, один і той самий виробничий ресурс можна викорис­тати у виробництві різних благ. Це стосується не лише таких «універсаль­них» ресурсів, як, наприклад, будівлі, енергоносії, вода, земля тощо, а й більш «специфічних» ресурсів — метал, деревина, скло та ін. Так, з деревини можна виробляти папір, олівці, меблі, будматеріали тощо. Знаю­чи, що виробничі ресурси обмежені, економічні суб’єкти прагнуть викори­стовувати їх ефективно, забезпечуючи повну зайнятість усіх придатних ресурсів (що, однак, не виключає наявності природного рівня безробіття).

Зрозуміло, що використання виробничих ресурсів для виробництва одних товарів означає неможливість їх застосування у виробництві аль­тернативних товарів. Тобто виробники постають перед вибором, що ви­готовляти з даних ресурсів, а від чого відмовитись.

Обмеженість економічних ресурсів і багатоваріантність їхнього використання графічно представлені на рисунку кривою виробничих можливостей (КВМ).

КВМ — це геометричне місце точок, кожна з яких представляє альтернати­ву можливого виробництва поєднання двох видів чи двох типів товарів в умовах раціонального використання об­межених ресурсів. Точки А і О на гра­фіку — це максимально можливі кіль­кості кожного з товарів, вироблених із наявних ресурсів. Точки В, С, А Е, Р — різні комбінації виробництва двох товарів з обмежених ресурсів.

Кожна з точок, що знаходяться на КВМ, означає ефективний варіант виробництва. Точки, розташовані ліворуч від КВМ (наприклад, точка К), означа­ють неефективний варіант виробництва, оскільки не всі ресурси задіяні з повною віддачею. Точки, що знаходяться праворуч від КВМ (наприклад, М),— неможливий варіант виробництва, тому що наявних ресурсів недо­статньо для виробництва даних кількостей товарів одночасно.

Опуклий вигляд КВМ пояснюється невзаємозамінністю ресурсів, тоб­то їхньою непридатністю для виробництва різних товарів (наприклад, картопля як сировина для виробництва чіпсів непридатна для виробни­цтва швейних машин). Виробництво кожної додаткової одиниці інвести­ційних благ буде означати не просте зменшення кількості споживчих благ, але і втрату дедалі більшої їх кількості, оскільки доводиться використовувати порівняно малоефективні ресурсу. Таким чином, аль­тернативна вартість одиниці інвестиційних благ (кількість споживчих благ, від виробництва яких довелося відмовитися заради виробництва одиниці інвестиційних благ) буде зростати зі збільшенням їхнього виро­бництва. У цьому полягає суть закону зростаючих альтернативних ви­трат.

Отже, КВМ відображає:

• обмеженість ресурсів;

• можливість вибору;

• альтернативну вартість;

• зростання альтернативних витрат, а отже, і зменшення доходності.

Крива виробничих можливостей використовується як при мікро-, так і при макроаналізі економічних процесів.

У суспільстві може бути досягнуте економічне зростання за рахунок збільшення кількості чи підвищення якості ресурсів, використання но­вих технологій, участі в міжнародній торгівлі тощо. Графічно це означає зміщення КВМ вправо.