Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Bilety_oet.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
449.59 Кб
Скачать

Охарактеризуйте види податків. Назвіть податки та збори, які сплачуються у вашій місцевості.

Податки — це обов’язкові платежі, які фізична чи юридична особа сплачує до бюджетів різного рівня. За характером вилучення розрізняють прямі й непрямі податки. Прямі податки безпосередньо пов’язані з результатом фінансової діяльності суб’єкта господарювання, доходом фізичної особи, збільшенням вартості майна тощо (прибутковий податок). Непрямі — це податки, які є надбавкою до ціни товару чи послуги (акцизи, ПДВ, митні збори тощо). За рівнем управління податки можуть бути загальнодержавними або муніципальними. За суб’єктами оподаткування розрізняють податки з юридичних і фізичних осіб. За принципом оподаткування виділяють пропорційні — ставка податку не залежить від розміру доходу, прогресивні — ставка оподаткування зростає зі збільшенням доходу, та регресивні — ставка податку зменшується зі збільшенням доходу.

Громадяни України сплачують різні податки (обов’язкові платежі), що надходять до бюджетів різних рівнів — державного або місцевого. Одержуючи зарплату, люди сплачують прибутковий податок, купуючи товари — податок на додану вартість, акцизи тощо. Це приклади пода­тків, що йдуть у держбюджет. У той же час кожна родина сплачує і місцеві податки. Наприклад, глава родини Петренко — приватний підприємець. Він сплачує до місцевого бюджету єдиний податок. Оскільки в нього є машина, він сплачує також податок із власників транспортних засобів, а користуючись міськими автостоянками,— податок на паркування. Крім того, реалізуючи продукцію свого підприємства на центральному ринку, Петренко сплачує ринковий збір, а розміщуючи рекламу своєї продукції, — податок на рекламу. Своєму синові Петренко подару­вав на день народження чудового ротвейлера, і тепер родина сплачує податок на тварин. Минулого літа Петренко з родиною відпочивав у Криму, де вони сплатили ще один вид місцевого податку — курортний. Проживаючи в готелі, заплатили також готельний збір.

Більшість місцевих податків і зборів можна віднести до регресивних.

Прикладом може бути той самий податок на паркування. Петренко, маючи доход 2500грн, заплатив 2грн за паркування свого автомобіля. Таку ж суму заплатив і його сусід Іванов, майстер заводу, доход якого дорівнює 600грн. Це означає, що в Іванова ставка податку за паркування складає 0,33%, а в Петренка — 0,08%. А оскільки зі збільшенням доходів (600грн в Іванова і 2500грн у Петренка) ставка оподатковування зменшується (з 0,33до 0,08%), то це, дійсно, регресивний податок.

Назвіть фактори виробництва та оха­рактеризуйте його основні елементи.

Економічна теорія розглядає виробництво в широкому і вузькому значенні. У вузькому значенні виробництво — це процес створен­ня благ, необхідних для задоволення різнома­нітних потреб людини. Оскільки природа не надає людині всіх необхід­них їй благ, їх потрібно виробляти. А оскільки людина не може перестати споживати, то процес виробництва постійно відновлюється. Виробництво в широкому значенні розглядається як процес, що безупинно відновлю­ється, являє собою суспільне відтворення, що включає не тільки безпосе­реднє виробництво, але й розподіл, обмін і споживання створених благ.

Якщо процес виробництва відновлюється в колишніх масштабах, то це просте відтворення, якщо розміри виробництва збільшуються, — роз­ширене відтворення.

У процесі виробництва беруть участь особисті й речові фактори. Осо­бистий, або суб’єктивний, фактор представлений робочою силою і під­приємницькою здібністю. Речовий фактор — це засоби виробництва, що включають предмети праці й засоби праці. Предмети праці — те, на що спрямована діяльність людини, те, що піддається обробці (природна речовина, сировина). Засоби праці — матеріальні речі, за допомогою яких люди створюють необхідні блага (інструменти, устаткування, будинки), а також природні умови виробництва (наприклад, вітер).

У процесі виробництва всі ці фактори поєднуються за допомогою технології.

Процес суспільного виробництва — це процес створення прямих і непрямих благ. Прямі блага — блага, необхідні для задоволення потреб безпосередньо споживачів. До них належать різноманітні речі (товари) і особисті послуги. Непрямі блага — блага, необхідні для задоволення потреб виробників. Це засоби виробництва і комерційні послуги. Наприклад, зуб­на щітка — це пряме благо, товар. Тролейбус — непряме благо, засіб виробництва, а от проїзд у тролейбусі — це особиста послуга, а значить, пряме благо. Приклад комерційної послуги — перевезення вантажів.

Процес виробництва можна розглядати і як процес створення індивідуальних і суспільних благ. Індивідуальні блага — подільні блага, доступні індивідуальному покупцеві, що піддаються принципу виключення і кон­куренції (не можеш чи не бажаєш заплатити за дане благо — виключаєш­ся з числа його одержувачів). Суспільні блага — неподільні блага, для яких характерні невиключеність і неконкурентність. Відокремити спожи­вачів суспільних благ платників від неплатників неможливо: блага, які споживають одні, залишаються доступними і для інших. Прикладом ін­дивідуального блага можуть бути окуляри, проїзд у метро, прикладом суспільного — квіти на клумбі, світлофор, маяк, освітлення вулиць.

Розрізняють матеріальне і нематеріальне виробництво. Перше вклю­чає виробництво матеріальних благ і послуг (промисловість, сільське гос­подарство, будівництво). Нематеріальне виробництво пов’язане зі ство­ренням духовних, моральних та інших цінностей (охорона здоров’я, культура, наука, мистецтво).

У структурі сучасного виробництва особливо виділяється інфраструктура — сукупність видів організацій та інститутів, що діють у межах особливих ринків і забезпечують загальні умови виробництва і життєдіяльності людей. До неї належать біржі, ярмарки, аукціони, брокер­ські, страхові, аудиторські фірми, банки та ін.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]