Поясніть на прикладах, як інфляція може впливати на рівень доходів громадян.

Інфляція — це процес зростання середнього рівня цін. Форма проя­ву інфляції — знецінювання грошей, зниження їхньої купівельної спро­можності, дисбаланс попиту та пропозиції. У буквальному перекладі термін «інфляція» (латин, іпflаtіоп — здуття) означає переповнення каналів обігу надлишковими паперовими грошима, не забезпеченими відповідним ростом товарної маси. Зазвичай інфляція зумовлена не однією, а кількома взаємозалежними причинами і виявляється не тіль­ки в підвищенні цін: поряд із відкритою, ціновою, є прихована, або придушена інфляція, що виявляється, насамперед, у дефіциті, погір­шенні якості товарів.

Не будь-яке підвищення цін є показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися через поліпшення якості продукції, погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів, зміни суспільних потреб. Од­нак, як правило, це буває не інфляційне, а логічне, виправдане зро­стання цін на окремі товари. До основних проявів інфляції належить тенденція цін до нерівномірного підвищення. Одні ціни підскакують, інші зростають повільніше, а треті зовсім не підвищуються. Наочним показником наявності чи відсутності інфляції, її глибини є показник індексу цін. Показники інфляції дають кількісну оцінку інфляційних процесів.

Індекси — це відносні показники, що характеризують співвідношен­ня цін у часі. Розраховуються вони відносно базового періоду.

Темп інфляції для даного року можна обчислити в такий спосіб: від­няти індекс цін минулого року від індексу цього року і розділити різни­цю на індекс минулого року, помноживши на 100.

Кожна родина аналізує зміну своїх доходів. Якщо всі члени родини одержують фіксовані доходи (заробітна плата, пенсія, стипендія), то у разі інфляції реальні доходи зменшуються.

Існує кілька індексів цін:

• індекс споживчих цін вимірює вартість кошика споживчих, товарів і послуг, у тому числі на окремі види товарів;

• індекс вартості життя — показник, що характеризує динаміку вартості набору споживчих товарів і послуг відповідно до фактичної струк­тури споживчих витрат населення;

• індекс оптових цін виробників;

• дефлятор валового національного продукту — відношення вартої: ті ВНП у поточному періоді (номінальний) до вартості за базовими ціни ми (реальний ВНП).

І_цін споживчих товарів в Україні за 2000р. дорівнював 125,8, у тому числі: продовольчих товарів — 128,4 %; непродовольчих — 108,4 %; послуг — 131,2 %.

Припустимо, що заробітна плата працівника складає 300 грн. Серед­ня ціна послуги (перукарня, пральня) дорівнює 10грн. Умовно протягом місяця можна одержати 30 послуг. Однак якщо індекс цін споживчих послуг за рік дорівнює 131,2%, то на кінець року на ту саму заробітну плату можна буде придбати вже

Якщо в країні спостерігається тривала інфляція з високими темпами (гіперінфляція), то сім’я може розрахувати, через скільки років ціни збіль­шаться вдвічі (особливо це стосується подорожчання квартир, побутової техніки, машин). При цьому використовується «правило величини 70»:

Так, наприклад, за 1995 р. І_цін споживчих товарів дорівнював 2,5, тобто інфляція (темп збільшення цін) склала 150 %. Кожна сім’я стає біднішою вдвічі через = 0,46 роки (приблизно п’ять місяців).

Якщо ваша сім’я має заощадження, то ви теж зазнаєте втрат від інф­ляції: ваші гроші знеціняться. Під час інфляції вигідно одержувати кре­дити, однак, як правило, у цей період відсутній споживчий кредит. Якщо ви поклали в банк гроші під 5% річних, а річний темп інфляції 10%, то реальна відсоткова ставка дорівнюватиме (5 — 10)%, тобто -5% — це втрати вкладників.