Дайте характеристику закону пропозиції. Побудуйте криву пропозиції та назвіть нецінові чинники пропозиції.

Ринок передбачає прийняття рішень про кількість і структуру пропонованих для продажу товарів і послуг. Кількість товарів і послуг, яке виробники чи продавці бажають і можуть поставити на ринок по кожному рівню цін у визначений період часу, називається пропозицією. Важливо розрізняти пропозицію і величину пропозиції. Пропозиція — функція, що визначає залежність кількості пропонованого товару від рівня цін, представлена на графіку всією кривою S (рис. 1) (від англ. sиррlу — пропозиція).

Величина (обсяг) пропозиції — конкретна кількість товару, запропонованого на ринку за окремою конкретною ціною, графічно предста­влена окремою точкою на кривій S. Пряма залежність величини пропозиції від ціни називається законом пропозиції: чим вища ціна, тим більша кількість товарів і послуг пропонується на ринку; чим нижча ціна, тим менша величина пропозиції. Таким чином, зміна ціни даного товару приводить до зміни величини пропозиції при незмінній пропозиції. Графічно це означає переміщення з точки О в точку А при зменшенні ціни і зворотний рух із то­чки О в точку В при збільшенні ціни.

Рис. 1 Рис. 2

На пропозицію впливають нецінові детермінанти — фактори, під впливом яких пропозиція може збільшуватися (крива S₀ на рис. 2 зсувається вправо, до S₁) або зменшуватися (зсув кривої S₀ вліво, до S₂).

Для прикладу розглянемо вплив на пропозицію шоколадних цукерок нецінових факторів:

1) наявність і ціни на виробничі ресурси — природні, капітальні, трудові (збільшення цін на какао призведе до збільшення витрат на виробництво шоколадних цукерок, а отже, й до зменшення їх пропозиції);

2) рівень розвитку технології (завдяки застосуванню у виробництві шоколадних цукерок нових ресурсозберігаючих технологій збільшиться кількість цукерок, що випускаються, за кожним рівнем цін, тому зросте пропозиція, тобто крива 8 зсунеться вправо);

3) кількість виробників чи продавців на ринку — наявність чи відсутність конкуренції (банкрутство кондитерської фабрики внаслідок конкуренції означає зменшення пропозиції цукерок на ринку і зсув кривої S вліво);

4) прибутковість галузі (високий прибуток залучає в дану галузь ви­робників, збільшуючи пропозицію товару; проблематичність одержання прибутку зменшує пропозицію товару);

5) державна політика в галузі оподаткування і субсидування (обмеження державою ввозу какао в країну зменшить пропозицію шоколадних цукерок на ринку);

6) очікування виробників або продавців (наприклад, очікування під­вищення цін на продукцію кондитерських фабрик означає зменшення пропозиції шоколадних цукерок).

Покажіть позитивні та негативні сторони протекціонізму на прикладі українського виробника.

Протекціонізм (латин, захист, заступництво) — економічна полі­тика держави, спрямована на захист вітчизняних виробників товарів від конкуренції з боку іноземних фірм.

Протекціонізм є постійним джерелом економічних і політичних суперечок у багатьох країнах світу. Наводиться чимало аргументів на користь як протекціонізму, так і вільної торгівлі (фритредерства).

Створення особливих умов для місцевих підприємців у ринковій боротьбі проти іноземних конкурентів украй необхідне в період становлення компаній і фірм. Останнім часом в Україні проводиться державна політика протекціонізму при регулюванні вітчизняного фармацевтичного ринку. Видано понад 40 урядових постанов, спрямованих на підтримку галузі. Усі ці заходи можна поділити на три групи: 1) тарифні заходи; 2) нетарифні обмеження; 3) власне стимулювання вітчизняного виробництва.

1) До тарифних заходів належить мито — акцизний податок на ім­портні товари. Введення зборів — це неціновий фактор пропозиції, що діє в бік її зниження, а отже, викликає зростання цін на імпортні товари. У сучасних умовах наша держава, вживаючи заходів до розширення виробництва лікарських препаратів вітчизняними виробниками, одночасно підвищує мито і збори на імпортні аналоги. Наприклад, введене 20%-е мито на антибіотик цефтазидим, який розроблений і постачається в Україну компанією «Глаксо Веллком» (Велика Британія). Що ж відбудеться на українському ринку цього антибіотика, який випускається також вітчизняними виробниками? Припустимо, що спочатку на ринок був представлений імпортний лікарський препарат за ціною 20грн за упаковку, причому на долю фірми «Глаксо Веллком» припадає 5% всього світового виробництва даного антибіотика. Український аналог коштує 22грн: Пропозиція імпортного препарату практично не обмежена. Тому попит на нього розширює частку імпорту і скорочує попит на препарат українського виробництва. Після введення мита в розмірі 20%

Р_ымп =20·1,2 = 24грн.

При ціні Р = 20грн покупці мали можливість придбати антибіотик в обсязі . Вітчизняні виробники за такою ціною могли поставити тільки . При ціні 24грн на імпортний товар величина попиту на нього знизиться до , а величина попиту на вітчизняний товар за ціною 22грн збільшиться до . Отже, вітчизняний виробник розширить виробництво, що збільшить попит на робочу силу (скоротиться безробіття). Однак якщо українські фірми не зможуть виробити більшу кількість антибіотика (сировина для нього імпортна), то українські споживачі змушені будуть купувати ліки за 24грн. Таким чином, дана ситуація матиме для України як негативні наслідки (ріст цін), так і позитивні (ріст зайнятості).

2) Введення всіляких нетарифних обмежень на імпорт створює для українських підприємств конкурентні переваги. До них належать: необхідність одержання імпортерами листа-узгодження на імпорт медикаментів, обов’язкове страхування відповідальності фірм - імпортерів перед споживачем, а також дискримінаційна стосовно зарубіжних виробників вартість експертизи імпортних лікарських засобів у процесі їх реєстрації в Україні. Усі ці заходи створюють організаційні й фінансові бар’єри для зарубіжних препаратів.

Україна застосовує такі нетарифні обмеження: 1) ліцензування експорту й імпорту; 2) введення національних стандартів; 3) встановлення експортних і імпортних квот, на підставі яких визначаються максимальні обсяги товарів, допущених до постачання на ринок. Попри високі мита, той чи інший товар може імпортуватися у відносно великій кількості. Низькі ж імпортні квоти ділком забороняють імпорт товарів понад визначену їх кількість.

Захист вітчизняного виробника може привести до створення ефекту монополії, який виявляється в «консервації» технологічно застарілого виробництва. Українським виробникам, котрі орієнтуються на експорт, варто пам’ятати, що багато країн також застосовують політику протекціонізму. Особливо часто українські експортери стикаються з нетарифними обмеженнями, до яких належать: ліцензування, стандарти якості, складність в оформленні супровідних документів.

Україна поступово знижує ступінь протекціонізму: середньозважений тариф на промислові товари зменшений до 5,48%, на залізницях і в портах тарифи на перевезення і переробку багатьох вантажів знижені на 20-30%. За оцінками експертів, тепер ці тарифи в 1,7 разу нижчі, ніж у Росії чи Білорусі. Спрощуються процедури митного контролю на кордонах: діє вже близько 100 пунктів спрощеного пропуску на кордонах з Румунією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Молдовою. Ці заходи підвищують конкурентоспроможність України як експортера транспортних послуг. Україна має непогані перспективи виходу на окремі ринки, навіть при підвищеному рівні протекціонізму в європейських країнах: це ринки текстилю, одягу, продовольчих товарів, транспортні й комп’ютерні послуги.