6. Наукові публікації: види, типи, особливості оформлення (тези, стаття).

Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обгрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців. Публікації, як правило, передує процес наукового рецензування, що здійснюється незалежними фахівцями. Наукові публікації є найбільш авторитетним та об'єктивним джерелом знань про світ. Раніше більшість публікацій здійснювалися шляхом друку на папері, на сучасному етапі значна частина наукових публікацій здійснюється в електронному вигляді.

Наукові публікації одночасно виконують кілька функцій:

-підсумку результатів теоретичних чи експериментальних досліджень одного або цілої групи вчених;

-стимулу подальших наукових досліджень у зазначеній проблематиці;

-закріплення результатів наукового пізнання;

-передачі знань наступним поколінням і групам споживачів.

Окрім публікацій, що мають у своїй змістовій основі результати означених досліджень, до цих видань належать науково підготовані до друку пам'ятки писемної культури та історичні документи. В Україні такими є міжвидавничі збірки «Літературні пам'ятки України», «Пам'ятки історичної думки України».

Наукова стаття — вид наукової публікації, яка описує дослідження чи групу досліджень, пов'язаних однією темою, та виконана її науковими авторами. Наукові статті публікуються у періодичних наукових журналах або в неперіодичних збірниках наукових робіт. Наукова стаття є одним з найбільш поширеним способів публікації наукових результатів.

Класична наукова стаття складається з таких розділів:

Вступ. У вступі автори коротко знайомлять читача з темою досліджень, сучасним станом наукових знань у галузі згідно з даними наукової літератури. Також там задаються питання, на які автори намагалися знайти відповіді. Часто в кінці вступу дається коротка характеристика задачі дослідження та обраної для її вирішення методики.

Матеріали та методи. В цьому розділі автори грунтовно описують методи та засоби, за допомогою яких вони досягали наукових результатів. Методи розкриваються максимально детально, щоб кожний бажаючий науковець міг відтворити хід дослідження.

Результати. Тут детально й ілюстровано демонструються всі результати дослідження.

Обговорення або дискусія. В обговоренні автори аналізують власні результати, порівнюють їх з аналогічними результатами інших досліджень за тематикою статті, підкреслюють обмеження застосуванню власних висновків, пропонують подальші напрямки досліджень.

Висновки. Іноді в цьому розділі узагальнюються головні підсумки обговорення результатів.

Подяка. Необов'язковий розділ в якому висловлюють подяку особам за певний внесок в публікацію, якого проте недостатньо для включення цих осіб до співавторів публікації. Також вказують наукові гранти, завдяки яким виконано дослідження.

Посилання на використані джерела

Не всі журнали вимагають від авторів подібної структури, але основні елементи зберігаються для найповнішого освітлення досліджень.

Види наукових статей

В залежності від об'єму і спрямованності дослідження, наукові статті поділяють на декілька типів:

-дослідницька стаття . Дослідницька наукова стаття містить результати певного дослідження. Автори обирають певну проблему, підбирають метод дослідження (експеримент, спостереження, аналіз тощо) та обговорюють власні результати в контексті наявного наукового знання з проблеми. Це може бути дослідження певного явища, об'єкту, наявного знання. Окремим підвидом дослідницької статті є методична стаття. В ній автори описують новий метод або нову модифікацію методу, який вони пропонують. Відмінною рисою таких статей є максимальна деталізація ходу експерименту чи спостереження. Існують спеціалізовані журнали, що публікують лише методичні статті (наприклад «Nature Methods»).

-коротке повідомлення. Іноді результат дослідження є невеликим, але важливим для спеціалістів. За об'ємом матеріалу не вистачає на цілу статтю, але є необхідність повідомити терміново про результат, не чекаючи всебічного дослідження. Для цього створюють коротке повідомлення. Це звичайно коротка стаття, не більше 3 сторінок, часто неструктурована по розділах.

Часто такі повідомлення публікуються у вигляді заміток у зоологічних та ботанічних журналах, де автор вказує нові спостереження тварин та рослин для певної території, або незвичний випадок з практики в наукових медичних журналах. У вигляді короткого повідомлення з'явився опис експерименту Інституту Крейга Вентера з переносу штучно створеного геному до мікоплазми.

-відгук або відповідь на статтю. Іноді редактор журналу після рецензування і прийнятті статті до друку дає ознайомитися з рукописом статті додатковим спеціалістам у галузі, щоб вони написали розгорнуту відповідь у вигляді статті, яка публікується одночасно з основною. Також існує практика публікації коментарів відомих спеціалістів на конкретну статтю, особливо, якщо в ній висловлюються неочікувані висновки. В свою чергу, автору звичайно дається право опублікувати відповідь на критику. Такі серії статей можуть бути досить довгими.

-огляд. Коли в певній науковій галузі накопичується велика кількість досліджень, виникає необхідність їх узагальнення. Для цього пишуться огляди, автори яких критично розглядають новітню інформацію з певної теми, структурують її, пропонують нові напрямки і підходи досліджень. Звичайно огляди доручають писати визнаним науковцям у галузі, але є й приклади добрих оглядів від молодих науковців, зроблених за участі досвідчених керівників.

Те́за (грец. θέσις) — 1. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести.

Положення, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимось.

Тези — коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо.

Тези це коротко, точно, послідовно, сформульовані основні ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці.

Тези це основні положення (думки) тексту, які обґрунтовуються, пояснюються автором.

Тези це думки автора, сформульовані словами читача, які не містять фактичного матеріалу.

7. Наукові публікації: види, типи, особливості оформлення (есе, монографія)

Есе́, есе́й (фр. essai — спроба, начерк) — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості. Хоча художні тексти в стилі есе відомі з часів античності, появу цього жанру пов'язують з ім'ям Мішеля Монтеня, який з 1572 року й до кінця життя працював над своїм найбільшим літературним твором, що мав назву «Essai».

На думку О. Жолковського, слово есе походить від пізнелатинського exagium — ваги, зважування, який у свою чергу йде до латинського дієслова exigo — оцінювати, вимірювати, обмірковувати.

Визначальними рисами есе, як правило, є незначний обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб'єктивному її тлумаченні, вільна композиція, парадоксальна манера мислення. Як правило, есе виражає нове, суб'єктивне слово про щось.

Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням свіжих метафор, нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію і лексику. Він здавна формувався у творах, в яких на перший план виступає особистість автора. Пограничними жанрами для есе є поезія в прозі та науковий нарис або філософський трактат.

Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) – прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

Стиль есе вирізняється:

- афористичністю;

- образністю;

- парадоксальністю.

Для есе характерне використання численних засобів художньої виразності:

- символи;

- метафори;

- порівняння;

- алегоричні і притчові образи.

Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно:

- використовувати всілякі асоціації;

- проводити паралелі;

- добирати аналогії.

Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні:

- непередбачувані(парадоксальні) висновки;

- несподівані повороти;

- цікаві зчеплення.

Мовна будова есе – це динамічне чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики.

Моногра́фія (рос. монография, англ. monograph, нім. Monographie f) — це наукова праця у вигляді книги з поглибленим вивченням однієї або декількох (тісно пов'язаних між собою) тем.

Серед учених прийнято будь-яку досить тривалу роботу з дослідження певної теми завершувати публікацією відповідної монографії, що містить детальний опис методики дослідження, виклад результатів проведеної роботи, а також її інтерпретацію.

У бібліотечній науці термін «монографія» позначає будь-яку несерійну публікацію, що складається з одного або декількох томів (обмеженої їхньої кількості). І саме це відрізняє її від серійних публікацій, таких як газети або часописи (журнали).

В Україні спеціалізовані вчені ради зобов'язані приймати до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук у вигляді опублікованої монографії за таких умов:[1]

Монографія повинна бути опублікована без співавторів.

Монографія має обов'язково містити результати наукових досліджень автора, опубліковані раніше в наукових фахових виданнях України або інших країн

Обсяг основного змісту монографії для здобуття наукового ступеня доктора наук у галузі гуманітарних та суспільних наук становить не менше 15 обліково-видавничих аркушів; у галузі природничих та технічних наук — не менше 10 обліково-видавничих аркушів.

Наявність рецензій не менше двох докторів наук, фахівців за спеціальністю дисертації, про що має бути зазначено у вихідних даних монографії.

Наявність рекомендації вченої ради наукової установи, організації або вищого навчального закладу про опублікування монографії, про що має бути зазначено в її вихідних даних.

Тираж не менше 300 примірників.

Наявність міжнародного стандартного номера книги ISBN.

Повне дотримання вимог щодо редакційного оформлення монографії згідно з державними стандартами України.

Наявність монографії у фондах бібліотек України, перелік яких затверджено наказом голови ВАК України від 4 квітня 2000 року № 176 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 14.06.2000 за № 353/4574.