61 Питання:

Заперечуючи твердження класиків і неокласиків про здатність ринкової економіки до "само-зцілення", вчений дійшов висновку про необхідність регулювання сукупного попиту шляхом "централізованого контролю для досягнення узгодженості між схильністю до споживання та спонуканням інвестувати... частково відповідною системою податків, частково фіксацією норми процента і, можливо, іншими способами". Він наголошував, що регулювання обсягу поточних інвестицій небезпечно залишати у приватних руках, тому держава буде брати на себе все більшу відповідальність за пряму організацію інвестицій. Головне завдання держави полягає у впливі на рівень зайнятості та національного доходу за допомогою стимулювання ефективного попиту шляхом перетворення заощаджень на інвестиції. Проте у працях Дж.М. Кейнса немає чітко окресленої програми державних заходів. Теорія Дж.М. Кейнса - це збереження ринкових механізмів саморегулювання на мікрорівні та здійснення суспільного, державного регулювання на макрорівні.Теорія Дж.М. Кейнса стала методологічною основою нового напряму економічної теорії, що отримав назву кейнсіанства. Вчений наголосив на важливості розвитку економічної теорії як набору рекомендацій і методу господарської практики, техніки мислення з метою з'ясування умов вільної гри економічних сил, необхідності їх приборкання та керівництва для реалізації потенціальних можливостей виробництва. Він зазначав, що ідеї економістів і політичних мислителів - і коли вони праві, і коли помиляються - мають набагато більше значення, ніж прийнято думати. Вчений обґрунтовував власну економічну теорію, полемізуючи з поглядами класиків і неокласиків щодо функціонування ринкової економіки. Він наголошував на невідповідності існуючим економічним умовам таких тез: 1) ринкова економіка здатна автоматично забезпечувати економічну рівновагу і повною мірою використовувати всі наявні економічні ресурси - виробничі потужності, робочу силу, заощадження, оскільки пропозиція товарів породжує адекватний попит, порушення ринкової рівноваги може мати лише тимчасовий характер і швидко усувається за допомогою системи гнучких цін; 2) реальна зарплата дорівнює граничній важкості праці за умов існуючої зайнятості: 3) рівень зайнятості на ринку праці визначається автоматично розміром зарплати у точці рівноваги попиту і пропозиції незалежно від величини зайнятості; отже, перешкод у досягненні повної зайнятості немає; є два види безробіття: фрикційне (у нестатичній економіці тимчасове безробіття "між двома роботами") і добровільне, залежне від власного вибору робітника.Вихідним пунктом теорії Кейнса є положення, що ринкова економічна система в принципі нерівноважна. Динаміка виробництва національного доходу та рівень зайнятості залежать не стільки від чинників сукупної пропозиції {обсяги праці, капіталу, їх ефективність), скільки від чинників сукупного попиту, які забезпечують реалізацію продукту і відповідно визначають міру залучення економічних ресурсів у суспільне виробництво та рівень доходів в економіці