63 Питання:

Основна ідея теорії, висунутої австро-американським економістом Йозефом Шумпетером (1883-1950), полягає в тому, що розвиток економіки ґрунтується на впровадженні новинок, інновацій. За Шумпетером, інновації є "використанням наявних джерел у нові способи". Інновації - це нові продукти, нові технології, нова організація промислового виробництва, відкриття нових ринків. Джерелом розвитку слугують внутрішні процеси, нові комбінації виробничих факторів на основі інновацій. Головною фігурою, що здійснює нові виробничі комбінації, є підприємець, за термінологією Шумпетера, - "новатор". Це не обов'язково власник, але людина, здатна до творчості, ризику, досягнення успіху. її основні якості - постійний пошук, використання нововведень у виробництві, господарській діяльності.Стимул для підприємницької діяльності - прибуток, що з'являється тільки при впровадженні нових виробничих комбінацій. У звичайних умовах прибутку немає. Умовою для новаторських прагнень підприємця є "ефективна конкуренція" (конкуренція нових продуктів, нових форм організації та ін.). Позитивну роль у цьому разі можуть відіграти монополія, монопольне становище на ринку автора й організатора нововведень. Основний імпульс, що приводить капіталістичний механізм у рух і підтримує його в стані руху, виходить з нових споживчих благ, нових методів виробництва і транспортування товарів, нових ринків і нових форм економічної організації, які створюються капіталістичними підприємствами".Працювати, за Шумпетером, означає комбінувати речі й сили, створювати комбінації з цих речей і сил. Виробництво - це економічна, а не технічна сфера діяльності. Економічні й технічні методи найчастіше не збігаються.У процесі розвитку старі продукти і колишні форми виробництва витісняються. Відбувається процес "творчого руйнування". Процвітання змінюється депресією. Поступово складається нова основа економічної організації. До неї пристосовуються фірми. Розвиток економіки на основі нововведень набуває циклічного характеру.

62 Питання:

Монополістична конкуренція, на думку Чемберліна, - це конкуренція, що відповідає таким вимогам: кількість продавців однорідного товару є достатньо великою, щоб їхня економічна діяльність не справляла певного впливу на інших конкурентів і на відміну від недосконалої конкуренції не зачіпала їхніх економічних інтересів; продукт і справді якісно різнорідний, диференційований, і покупець може вільно вибрати конкретного продавця; будь-хто має право безперешкодно виробляти товар певної групи, ринок не є закритим.За таких обставин кожен продавець керується лише власними корисливими мотивами і сам приймає рішення щодо обсягів виробництва та цін на товари чи послуги. З іншого боку, на сучасному ринку пропонується нескінченна кількість видів однорідного товару, але кожний покупець вибирає, як правило, тільки один його різновид, залежно від якості, привабливості упаковки, марки фірми, вправної реклами, власних уподобань та стану власної кишені". Виникає взаємна залежність продавця й покупця, на якій ґрунтується монополія такого роду.  теорії недосконалої конкуренції Робінсон намагалася встановити механізм формування цін в умовах, коли кожний виробник може бути монополістом своєї продукції. Ця теорія, на відміну від теорії монополістичної конкуренції, не розглядає конкуренцію всередині монополістичного сектора, а досліджує ціноутворення в місцях зіткнення монополій торгово-промислового типу, що виникають, з немонополізованими фірмами, тобто процеси утворення монопольного прибутку.У недосконалій конкуренції Робінсон бачила порушення рівноважного стану конкурентної господарської системи й експлуатацію найманої праці.Зростання цін, на думку Робінсон, вимагає обов'язкового втручання держави в економіку за допомогою заходів податкової і бюджетної політики.Під монопсонією мається на увазі тип ринкової структури, за якої є монополія єдиного покупця певного товару. Робінсон стверджувала, що монопсоністом може бути велика фірма, яка використовує працю робітників за нав'язаними нею умовами. У результаті заробітна плата може бути нижчою від граничного продукту, а це свідчить про наявність відносин експлуатації. Тому в цих умовах необхідно узаконити мінімальний розмір заробітної плати. З іншого боку, якщо могутні профспілки домагаються значного збільшення заробітної плати, що зменшує нормальний прибуток власників капіталу, то вже самі робітники експлуатують дрібних власників.