30. Економічні ідеї західноєвропейських соціалістів-утопістів.

Епохою раннього соціалізму прийнято вважати першу третину ХІХ століття. Саме в цей час сформувалося декілька напрямів соціалістичної думки. Вони розрізнялися уявленнями про майбутнє ідеальне суспільство, але їх об’єднувало критичне ставлення до капіталістичної системи господарювання.  Утопічні ідеї – це втілення мрій про справедливе суспільство. Вони не ґрунтуються на пізнанні економічної дійсності, а змальовують умоглядну модель якогось “справедливого” суспільства майбутнього. Історія економічної думки була б неводною без розгляду історії утопій.  Утопічні ідеї мають тисячолітню історію. У досить виразній формі вони представлені в релігійних вченнях, викладених Платоном у “Політейї” та “Законах”, де він описує модель ідеальної держави, побудованої на суспільному інтерес та рівності. Одним з найвидатніших представників утопічного соціалізму був Томас Мор (1478-1532), видатний мислитель-гуманіст, політичний діяч Англії. В 1516 р. Мор опублікував свою знамениту книжку “Утопія”, де виступив як один з перших критиків капіталізму. Йому належить модель справедливого суспільства, побудованого на суспільній власності, зрівняльному розподілі благ за розумними потребами, планово-організованій і обов’язковій для всіх громадян праці, суспільному контролі, рівності. Ранні ідеї утопічного соціалізму поділяв італійський мислитель Томмазо Кампанела (1568-1639), один з лідерів боротьби за звільнення Італії від гніту Іспанської монархії. Знаменитий твір мислителя – ”Місто Сонця” (1623), де пропонується проект ідеальної утопічної держави, в основі якої він бачить загальнонародну власність га майно та господарство натурально типу. Але ні Т.Мор, ні Т.Кампанелла не ставили собі завдання знайти шлях до побудови ідеального суспільства.  Одна із соціалістичних економічних концепцій зросла з вчення Рікардо. До цього напрямку соціалістів належали англійці Вільям Томпсон (1785-1833), Томас Годскін (1787-1869), Джон Грей (1798-1850) та Джон Френсіс Брей (1809-1895). Початковим пунктом для соціалістів-рікардіанців була трудова теорія вартості. Соціалістичне суспільство рікардіанці уявляють як суспільство колективної трудової власності при збереженні ринкових відносин. Друга гілка соціалістичних вчень пов’язана з іменем французького мислителя Анрі де Сен-Сімона (1760-1825). Для його концепції характерний послідовний історизм. Вважав, що на зміну існуючим порядкам неминуче прийде новий устрій. Сен-Сімон називає його індустріалізмом, бо в основі його буде велика індустрія. Найважливіші праці Сен-Сімона – “Про промислову систему”, “Про стару і нову політичну систему”, “Катехізис промисловців”, “Нове християнство”, які були написані у 1813-1825 рр. Теоретичні підходи Сен-Сімона до аналізу суспільства базувалися на історичному методі. Духом історизму пройняте і вчення другого французького соціаліста - Шарля Фур’є (1772-1837). Для Фур’є очевидний зв’язок історичних епох зі ступенями розвитку виробництва. Майбутнє суспільство Фур’є уявляє собі як ряд самокерованих невеликих общин (до 2 тис. чоловік), які він називає фалангами. Вирішальну роль у фаланзі відіграє землеробство, промисловість же служить їй доповненням. Потрібні для організації фаланг кошти повинні дати капіталісти, які, входячи в число членів фаланги, одночасно стануть її акціонерами. Саме майбутнє суспільство пройде в своєму розвитку три ступені, які Фур’є називає гарантизмом або пів-асоціацією, соціантизмом або простою асоціацією і гармонізмом або складною асоціацією. Основна праця Ш.Фур`є – “Теорія чотирьох рухів і загальних доль” (1808), а також такі роботи як “Трактат про домашню і землеробську асоціації” (1828), “Новий промисловий і суспільний світ” (1828) та інші. Основним змістом його праць є ідея соціальної гармонії, що можлива лише в суспільстві, побудованому на засадах справедливості й рівності. Видатним представником раннього соціалізму в Англії був Роберт Оуен (1771-1858). Він, так само як і соціалісти-рікардіанці, спирався на трудову теорію вартості, але, на відміну від них, вважав, що в існуючому суспільстві ця теорія не реалізується, закон вартості не діє. Цінність при капіталізмі вимірюється не працею, а грошима. На відміну від Фур’є і Сен-Сімона, Оуен принциповий супротивник приватної власності. В основу нового суспільства, вважає Оуен, потрібно покласти загальну працю, загальну власність, рівність в правах та обов’язках. Оуен називав економічний устрій, який пропагандував, соціалізмом. Основні праці Олена: “Про формування людського характеру” (1813), “Доповідь графству Ленарк” (1820), “Зауваження про вплив промислової системи” (1815), “Виклад раціональної системи суспільства” (1830) та інші. Р.Оуен був одночасно і теоретиком, і практиком. Він виступав за створення нового суспільства за допомогою просвітительства та законодавства.Усі без винятку соціалісти-утопісти не визнавали ні рівності потреб, ні рівності здібностей, так само як економісти-класики бачили мету економічної організації суспільства в досягненні максимуму виробництва, але, на відміну від класиків, засуджували приватну власність і на цьому ґрунті створили теоретичну систему, що містить у собі майже всі ті ідеї та формули, які стали обов’язковими для пізніших соціалістичних доктрин ХІХ-ХХ ст.