22. Школа фізіократів. Економічні ідеї ф. Кене.

Економічні погляди Ф. Кене. Франсуа Кене (1694-1774) - видатний французький економіст, засновник школи фізіократів, за освітою медик. Економічними дослідженнями вчений почав займатися у 60-річному віці. Ф. Кене розробив методологічні основи теоретичної системи фізіократизму, яка охоплює: теорію "природного порядку", теорію чистого продукту, теорію капіталу, теорію кругообороту багатства (суспільного відтворення). Розробляючи теорію "природного порядку", Ф. Кене розглядав економіку як живий організм, розвиток якого має об'єктивний і закономірний характер, розрізняв у ньому здоров'я (норму) і хворобу (патологію).

Ф. Кене вперше обґрунтував положення про капітал, використовуючи термін "аванс". Виокремлював "щорічні аванси" (за сучасною термінологією - оборотний капітал), до яких відносив усі необхідні витрати впродовж одного виробничого циклу (річного), та "первісні аванси" (за сучасною термінологією - основний капітал) - все, що використовується у сільському господарстві впродовж кількох виробничих циклів. Довів, що відбувається безперервний циклічний оборот капіталу. Вперше в економічній науці виокремив два види витрат: разові та поточні. Створюючи економічну таблицю, Ф. Кене використав метод абстракції, зробивши такі узагальнення: ціни стабільні протягом року; всі доходи витрачаються на споживання; купівля та продаж усередині кожного класу не беруться до уваги; економіка як замкнута система без впливу зовнішньої торгівлі, вся земля обробляється фермерами, які її орендують і сплачують ренту землевласникам; промислові товари виробляються ремісниками. В економічній таблиці Ф. Кене виходив із того, що вартість щорічного продукту сільського господарства становить 5 млрд ліврів і складається з трьох частин:

1) "чистого продукту" в сумі 2 млрд ліврів;

2) частини вартості "первісних авансів" (основного капіталу), що переноситься на новостворену продукцію в сумі 1 млрд ліврів;

3) доходу фермерів у 2 млрд ліврів, які дорівнюють видаткам "щорічних авансів" (оборотного капіталу) і функціонують у вигляді предметів праці, готової продукції (1 млрд ліврів) та грошових коштів, зокрема для забезпечення життєвих потреб (1 млрд ліврів).

Ф. Кене окремо підрахував також вартість продукту, створеного "безплідним" класом, який становить 2 млрд ліврів, за натуральною формою це різні промислові вироби. Разом вартість сукупного суспільного продукту становить 7 млрд ліврів (5 + 2).

Схема відтворення всього сукупного продукту, незважаючи на деяку обмеженість і недосконалість, є значним внеском у розвиток класичної економічної теорії. її використовували подальші покоління економістів, зокрема під час вивчення економічних циклів, господарської кон'юнктури, процесів відтворення (реалізації).

23. Економічна теорія а.Тюрго.

На відміну від Кене, Тюрго визнає промислову і торгову прибуток. Він розглядає її як відсоток на капітал, сам же цей відсоток виводить з земельної ренти. Капіталіст, по Тюрго, міг свої гроші перетворити на земельну власність. Значить, гроші повинні приносити такий же прибуток, як земля, яка може бути на них куплена. У цілому вчення А. Тюрго збігається з вченням фізіократів, але при цьому варто відзначити такі ідеї:

  • дохід від капіталу ділиться на витрати для створення продуктів і прибуток на капітал (заробітна плата власника капіталу, підприємницький дохід і земельна рента);

  • обмін взаємовигідний обом товаровласникам, і тому відбувається зрівнювання цінностей обмінюваних благ;

• сплата позичкового відсотка виправдовується втратою доходу позикодавця при наданні позики;

  • поточні ціни на ринку, з точки зору А. Тюрго, формуються з урахуванням попиту та пропозиції, будучи критерієм, за яким можна судити про надлишок або нестачу капіталів.

Економічні ідеї А. Тюрго виклав у працях "Похвальне слово Він-сану де Гурне" (1759), "Роздуми про створення і розподіл багатства" (1766), "Листи про свободу торгівлі зерном" (1770), "Цінність та гроші" (1769) та ін. Він не вважав себе послідовником Ф. Кене, однак його ідеї відповідають фізіократичним поглядам.

У своїх працях А. Тюрго:

• відстоював принципи свободи економічної діяльності, засуджував політику протекціонізму;

• землеробство визнавав джерелом додаткового продукту, а землеробську працю - єдиною продуктивною працею, тому що тільки вона створює "чистий продукт":

• "чистий продукт" поділяв на земельну ренту та прибуток, останній - на процент і підприємницький дохід. Припускав існування промислового і торговельного прибутків. Доводив правомірність грошового процента і заперечував регулювання його величини;

• започаткував основи теорії корисності. Вартість визначав корисністю продукту. Ввів поняття "природної ціни" як відносної величини, яка визначається на основі суб'єктивних оцінок корисності товару продавцем і покупцем під впливом конкуренції. При цьому вчений підкреслював, що власна оцінка корисності товару дає змогу учасникам обміну отримувати більше, ніж вони віддають.

Розрізняв суб'єктивну і об'єктивну цінності предметів: суб'єктивна цінність визначається оцінкою предмета його власником, а об'єктивна - ринком і залежить від співвідношення попиту та пропозиції.