14. Зародження економічної думки в Київській Русі.

У Київській Русі IX-XIII ст., як і на всьому європейському просторі, економічний світогляд визначався спадкоємністю минулого, конкретними проблемами господарського побуту і впливами соціальних концепцій християнства. Економічна думка того часу знайшла відображення в економічній політиці київських князів, "Правді Руській", творах церковних діячів.

Для характеристики економічних поглядів князів, їх економічної політики на різних етапах розвитку Київської Русі найповнішим джерелом є літописи, в яких нерідко навіть у легендарно-привабливій формі йдеться про основні факти і події господарсько-економічної діяльності верховної влади. Розповідаючи про початки Київської держави, автор "Повісті врем´яних літ" не забував про битви, походи, угоди князів, які часто стосувалися торговельно-економічних справ.

Якщо відповідні статті "Правди Руської" згрупувати за змістом, то виявиться, що майже половина (20 із 43) з них у короткій редакції присвячена відповідальності за порушення права власності та іншим економічним питанням; із 121 статті розширеної "Правди" 87 присвячено економіці. Це доволі промовисті факти, які підтверджують місце "Правди Руської" в історії української та світової економічної думки.

Крім того, економічні ідеї Київської Русі знайшли відображення у трактатах світських і церковних діячів. Йдеться, зокрема, про "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона Київського, звернення-моління Данила Заточеника до князя Володимира Мономаха, "Повчання дітям" самого князя Володимира Мономаха. До цієї групи пам´яток потрібно віднести літописи і художні твори, Києво-Печерський патерик і т. ін. Усі вони свідчать про високий рівень економічної думки в давньоукраїнській державі - Київській Русі.

Одним із головних писемних джерел для дослідження економічної думки доби Київської Русі є літописне зведення "Повість временних літ" - монументальний історіографічний і літературний документ початку XII ст., що належить перу ченця Печерського монастиря Нестора. Хоча центральними у творі є питання політичної історії Русі, економічним і соціальним процесам та явищам надається важливого значення для пояснення історичних подій. У "Повісті временних літ" розглядаються джерела доходів Київської держави: надходження з господарства, данина і збори з населення, штрафи (судове мито), торговельне мито і воєнна здобич. Данина збиралася продуктами, хутром або грошима. З пам'яток давньоруської літератури, що з них можна дізнатися про економічну складову суспільного життя, можна назвати також "Повчання дітям" Володимира Мономаха (початок XII ст.). Цей твір містить чимало важливих господарських спостережень та узагальнень, показує відносини між землевласниками й залежними селянами, дає поради щодо подолання соціальних суперечностей, яскраво свідчить про розуміння вже в ті часи значення землеробства, скотарства, промислів, торгівлі для зміцнення могутності держави. Галицько-волинський літопис XIII ст. розповідає про економічну політику галицьких та волинських князів, котрі заохочували розвиток ремесел, торгівлі, міст, запрошуючи для цього вмілих ремісників, торгових людей. Зміцнення феодалізму на Русі призвело до появи нової системи управління - двірсько-вотчинної. Сформований у Київській Русі державний апарат, його центральні і місцеві органи, військові сили являли собою ефективну зброю зміцнення панування феодалів, придушення опору експлуатованих трудящих мас. Разом із формуванням і розвитком давньоруської держави складалося і розвивалося право та перша економічна думка Київської Русі.