1.3.Педагогічний вплив як метод роботи з неповнолітніми

Основний зміст соціально-педагогічної діяльності з охорони дитинства включає технологію соціального діагнозу, забезпечення різних видів соціального патронажу й обслуговування, здійснення форм і методів роботи з питань захисту прав дітей, профілактику негативних проявів щодо них, підвищення рівня правосвідомості та правове виховання неповнолітніх, просвітницько-інформаційну роботу серед батьків, населення, соціальне прогнозування загалом та у кожній конкретній ситуації дитини.

Форми і методи, які застосовуються у діяльності соціально педагога з питань охорони дитинства, мають деяку специфіку.

Соціологічними методами є:

- метод аналізу документів – дозволяє оперативно одержати фактографічні дані про неповнолітнього та його мікрооточення, які у більшості випадків носять об'єктивний характер;

- метод експертних оцінок – заснований на опитуванні або інтерв'юванні, за допомогою яких виявляється інформація, що відображає знання, думки, ціннісні орієнтації і установки клієнтів, їх відношення до подій, явищ дійсності; використовується в ситуаціях, коли та або інша проблема потребує оцінки компетентних осіб — експертів, що мають глибокі знання про предмет або об'єкт дослідження[4];

- біографічний метод – використання соціальних біографій, що дозволяє на основі аналізу особистих документів та характеристик досліджувати суб'єктивні сторони суспільного життя особи; вивчаються стосунки неповнолітнього, в які він був включений опосередковано або безпосередньо;

- спостереження – як емпіричний метод дослідження використовується для збору інформації та відомостей про неповнолітнього, його сім’ю, мікросоціальне оточення, при вивченні зовнішніх проявів поведінки особи без втручання в протікання його діяльності.

Соціально-педагогічна діяльність базується на використанні педагогічних методів. Важливим є правильне застосування методів формування суспільної свідомості. Так, бесіда:

1. Використовується протягом всього процесу соціальної роботи з неповнолітнім. Налагодження співпраці, контакту можливе тільки за умови проведення ефективної бесіди, з урахуванням усіх вимог, які її підвищують. Допомагає тактовність, ініціативність, комунікабельність, професіоналізм соціального педагога

2. Особливо значущою є перша бесіда. Під час її проведення встановлюються дані, інформація, якими необхідно буде володіти протягом часу, потрібного для вирішення проблеми.

3. Метод бесіди застосовується стосовно неповнолітнього, його батьків, а також усіх, задіяних до профілактичного процесу.

4. Результативною буде бесіда, тема, план, мета, завдання якої продумані попередньо.

5. Місце, час, умови проведення мають також особливе значення для ефективності бесіди. Вони повинні бути відповідними цілям її тематики.

Диспут має місце при вирішення доцільності застосування того чи іншого методу, профілактичного заходу в роботі з неповнолітнім, його оточенням. Учасниками диспуту можуть виступати педагоги, медики, працівники правоохоронних органів, служби у справах неповнолітніх, соціальних служб, а також фізичні особи. Особливо цінним було б залучення до диспуту самого неповнолітнього, що є показником високого рівня розвитку його правосвідомості[5].

Лекція на правовиховну тематику ефективно проходить із залученням працівників правоохоронних органів, фахівців інших державних та суспільних сфер. На ефективність її проведення впливає актуальність обраної тематики, місце, умови і час, відведений для висвітлення проблемного питання. Краще сприйматиметься інформаційний матеріал, якщо лекція проходитиме у формі відеолекторію. У заходах плану виховної роботи багатьох навчальних закладів ще практикується проведення кінолекторію за визначеною тематикою.

Серед методів формування досвіду суспільної поведінки у сфері охорони дитинства слід назвати вправу, привчання, попередження, доручення.

Вправа має місце через засвоєння дитиною вимог щодо захисту прав і законних інтересів неповнолітньої особи і застосовується до тих пір, поки її поведінка не набуває автоматичності.

Привчання як профілактичний метод повинен застосовуватися, починаючи з раннього віку дитини, а також мати місце у всіх сферах життєдіяльності дитини[5].

Доручення у соціально-педагогічній діяльності має застосування в індивідуальній роботі з неповнолітніми і повинне характеризуватися посильністю, стимулюючим впливом.

Попередження застосовується у випадку неправомірної поведінки самої дитини чи з метою застерегти від порушення правових суспільних норм.

Серед методів стимулювання і оцінки поведінки при захисті прав і законних інтересів неповнолітніх слід назвати методи заохочення і покарання, що в основному застосовуються до самої дитини. Вони сприяють активізації поведінки особистості, вироблення власної позиції у тій чи іншій ситуації, адекватності у ставленні до оточуючих, до суспільних моральних норм. Заохочення має вигляд пропаганди та підтримки правомірної поведінки особи, покарання – припинення асоціальної, антигромадської поведінки шляхом накладення певних стягнень, обмежень. Попри різні зовнішні прояви, обидва ці методи формують погляди, преконання, позицію особистості, сприяють покращенню якості її соціалізації.

Важливу групу складають методи перевірки та оцінки ефективності проведеної роботи.

Параметричний метод полягає в зіставленні двох ключових параметрів: вихідного соціального стану клієнта і його стану після застосування форм і методів соціально-педагогічної роботи. Різниця між цими двома параметрами є результатом, що свідчить про ефективність проведеної роботи.

Аналіз опитування — один з найбільш часто використовуваних методів в соціально-педагогічній роботі за досліджуваною проблемою. Даний метод дозволяє оперативно одержати дані про заходи, які застосовувались стосовно дитини, прийняті рішення й стан їх виконання, її соціальний стан і благополуччя.

Технологічність соціально-педагогічного захисту дитинства передбачає правильне дотримання принципів, алгоритму процедур і способів перевірки ефективності різних методів роботи. Охорона дитинства у діяльності соціального педагога включає мету, діагноз, план і програму, їх реалізацію, аналіз[17].

Формування особистості неповнолітнього залежить від факторів, які обумовлюють і визначають спрямованість цього процесу. Характер реагування на порушення прав особи з боку держави відображається на її самосвідомості, ставленні до суспільства, чинних у ньому моральних і правових норм.

З метою підвищення рівня освоєння неповнолітніми правових норм суспільства у частині знань своїх прав передбачається просвітницько-інформаційна діяльність. Здебільшого це здійснюється у взаємодії суспільних інститутів та структур державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у частині: охорони здоров’я дітей; державної сімейної політики; правового захисту дитини у різних сферах її життєдіяльності; правового захисту неповнолітніх при порушенні ними правових суспільних норм; діяльності установ, організацій та закладів, що надають соціально-правову допомогу й захист неповнолітнім, їх нормативно-правової бази діяльності та особливостей функціонування; механізму соціально-правового захисту неповнолітніми своїх прав, шляхів отримання ними соціально-правової допомоги в державі.

Розвиток правосвідомості з раннього віку Так, О.Мойсеєва пропонує скористатися досвідом Великої Британії, Німеччини, Швеції, в яких інформація правового захисту щодо особистої безпеки та своїх прав у доступній формі (ігри, мальовані посібники, теле-, відеопрограми) починає надаватися вже з трьох-чотирьох років.