16. Сентименталізм як художній напрям у західноєвропейській літ-рі 18 ст.

Сентименталізм— мистецький напрям в європейській літературі другої пол. 18 ст.Виник як реакція проти просвітницького раціоналізму і літературних традицій класицизму. Письменники-сентименталісти надавали перевагу людським почуттям, захоплювалися природою і виводили, як героїв, простих людей. Початки сеитиметналізму пов'язані з творчістю англійських письменників першої половини 18 ст. С. Річардсона, Д. Томпсона, Т. Ґрея й ін. Сентименталізм вплинув на виникнення нових жанрів прози, а також на посилення уваги до елегії, ідилії, байки в поезії.

Головним принципом сентименталізму являється цінність людини поза соціального стану. Герой твору - звичайна людина з нижчого стану. Герой має багатий внутрішній світ, моральність,чисту душу та добре серце.Важливе місце в творі даної течії займає життя душі. Герой твору сентименталізму істотно відрізняється від персонажів класицистичного твору.

Письменники-сентименталісти стали відображати своїх героїв,які поєднують в собі позитивні та негативні риси. Специфічна особливість сентименталізму заключається в тому що з двух духовних початків, якими природа наділила людину, головним представником цієї течії являється почуття.

17.Гетівське розуміння справжнього сенсу буття як невпинного пошуку у трагедії «Фауст». Філософська алегорія в трагедії.

Іоган Вольфганг Гете - видатний німецький поет, письменник і драматург, Митець незвичайної творчої сили, Гете писав у самих різних літературних жанрах, завжди виступаючи як новатор. Він є засновником сучасної німецької історичної драми, сучасного романа і лірики.

Трагедія "Фауст", що створювалась на протязі 25 роки, є одним а найвидатніших творів світової літератури. Сюжет було запозичено з "Народної книги" 16 століття про доктора Фауапо, мага і чаклуна. У творі змальована 2 основних життєвих елемента: Фауст як уособлення людини,її розуму,душі,почуттів;

Мефістофель,образ якого є втіленням лихого і могутнього божества,що прагне довести підкоренність всесвіту, його волі,нікчемність людини.

У трагедії він показав двобій добра і зла, як рушійну силу розвитку, змін, динаміки буття.

Твір складається з посвяти , Театрального вступу, прологу та двох частин.. В "Пролозі на небі" показується зустріч Господа та його архангелів із Мефістофелем, яка набуває символічного значення. Основний предмет розмови -це людина. Хто вона така? Яке її місце в світі? У пролозі Господь утверджує силу людської особистості, її здатність до розвитку, пошуку смислу життя, хоча погоджується, що вона не досконала. Господь дав волю Фаустові у виборі між ним і дияволом,знаючи, що сильна, мисляча людина

завжди сумнівається, але сама доходить до бажаних висновків. Зустріч з Мефістофелем такій людині лише допоможе вибратися зі своїх протиріч. Мефістофель навпаки говорить про мізерність людську,яка не дозволяє людству наблизитися до вершин духу.

Письменник змальовує шлях героя до істинною знання. У першій частині трагедії в момент роздумів Фауста над життям перед ним виникає дьявол і пропонує спокусливий план : він обіцяє фаусту вічну молодість та розум, глибину пізнання замість того,що Фауст продасть йому свою душу,Фауст дає згоду. Так починається його шлях пізнання сенсу буття. Після великих випробувань і розчарувань, зазнавши падіння та злети, кохання до Маргарити, залучившись до мистецтва, Фауст досягає внутрішньої гармонії Найвище щастя і задоволення він знаходить у творчій діяльності на благо народу.