43. Реалістичне і романтичне в ранньому творчості м. Горького (90- ті рр. XIX ст.). Аналіз оповідань «Челкаш», «Пісня про буревісника», «Пісня про Сокола».

М. Горький був письменником-реалістом, але всі його ранні оповідання пронизані духом романтизму. У них головні герої зазвичай тісно пов'язані з природою. Горький ототожнює людину і природу. У своїх творах письменник віддає явну перевагу людям, вільним від законів суспільства. Вони цікаві своїми поглядами, поведінкою. І, як правило, у головного героя завжди є антагоніст - людина, яка дотримується протилежного погляду на життя. Між ними виникає конфлікт, на основі якого і розгортається сюжет твору. Як і в багатьох своїх оповіданнях, в «Челкаш» Горький також зачіпає тему людських взаємин, описує природу, взаємозв'язок природи з душевним станом своїх героїв. Події, описані Горьким в оповіданні «Челкаш», відбувалися в портовому місті на березі моря. Головні дійові особи - Челкаш і Гаврило. Челкаш - вже немолодий бездомний п'яниця і злодій. Гаврило - молодий селянський хлопець, який потрапив в це місце після невдалої спроби знайти роботу і заробити грошей. Челкаш-це горда і сильна натура. Незважаючи на обшарпаний зовнішній вигляд, в ньому видно неординарна особистість. Гаврило постає перед нами зовсім в іншому світлі. Спочатку - це «забитий» життям, не дуже довірливий сільський хлопець, потім - до смерті переляканий раб. А вже коли «справа» успішно завершилося і він вперше у своєму житті побачив такі великі гроші, ось тут-то його й «прорвало».Вiн майже вбив Челкаша за всi грошi.

"Пісня про Буревісника" - це один із найвідоміших творів Максима Горького. Написаний на злобу дня свого часу - початку XX століття - він в алегоричній формі містив заклик до боротьби, до дії. Зважаючи на те, якими були наслідки революційної бурі, що її кликав Буревісник, твір почали сприймати ледь не іронічно. Та якщо уважно прочитати текст, можна побачити в образі Буревісника узагальнений образ людини з активною життєвою позицією. Гордий, безстрашний Буревісник протиставлений лякливому пінгвіну, який "товсте тіло боязко ховає в скелях". Цей пінгвін, гагари, чайки - всі ці герої будь-що намагаються вберегтися від життєвих битв. Вони уособлюють слабкість обивательської позиції більшості тих, хто намагався уникнути будь-яких змін у житті. Небайдужість до життя, готовність до змін, почуття гідності - ось що вражає в образі Буревісника. Отже, Максим Горький у "Пісні про Буревісника" відобразив певну соціальну позицію, яка відповідала вимогам доби російських революцій. За законами романтичного твору, він створив героїчний образ, який приваблював сміливістю своєї позиції, прагненням дії в ім'я змін життя на краще.

"Пісня про Сокола" подібна до народної героїчної пісні і в той же час - це притча, яка написана за канонами жанру. У ній міститься характеристика сучасного Горькому світу, завуальовано передається весь комплекс протиріч і ставлення автора до них. Відкривається розповідь картиною величної південної ночі. "Море - величезне, ліниво зітхає біля берега. Непомітно автор переходить до поетичної пісні про Сокола - відважного бійця, що мріє про сутичці. Небо - його стихія; втративши можливість літати, птах гине. Але зустрічає він смерть відважно, не боячись її холодних обіймів. Могилою Соколу стає бурхливе море, настільки ж бунтівне, як і загиблий боєць. "А хвилі моря з сумним ревом об камінь билися ... І трупа птиці не видно було в морському просторі ... "

Сміливому Соколу протиставлений боягузливий і самовдоволений Уж. Він не в змозі реально оцінити свої можливості і набагато завищує їх. Це лестить його самолюбству. Але автор нещадний у вироку вужеві: "Народжений повзати - літати не може!" Уж знаходить собі гарне виправдання. Горький ж на стороні відважних безумців, які рухають життя вперед. Вони гинуть, але завдяки їм людство йде, а не стоїть на місці. Письменник захоплюється Соколом.