25.Провідні теми та художні особливості лірики о.С.Пушкіна.

Однієї з відмінних рис Пушкіна як письменника була незвичайна різнобічність його творчого дарування. У своїй художній творчості Пушкін виступає і як лірик, і як драматург, і як прозаїк, широко й глибоко освится в найрізноманітніших художніх жанрах внутрішній мир людини й життя людського суспільства

Багато своїх творчих сил Пушкін віддав створенню глибоко щирої, реалістичної лірики. Ліризм пронизує і його поеми, і чудовий роман у віршах «Євгеній Онєгін». Сучасники сприймали Пушкіна як батька російської реалістичної лірики. Лірика була дорога поетові, як можливість безпосередньо висловити свої думки, роздуми про життя, передати свої почуття й настрої, брати участь у суспільно-політичному й літературному житті Росії

У ліричній поезії Пушкіна з особливою повнотою і яскравістю відбилася світла особистість поета. «Жвавість, палкість, впетатлительность, здатність захоплюватися й узлекать, гаряче серце, що жадає любові, що жадає дружби, здатне привязиваться до людини всіма силами душі, гаряча темперамент, що влекет до життя, до суспільства, до задоволень і тривог, моральне здоров'я...- ці риси в особі Пушкіна ясні для всякого, хто читав його добутку, хто має хоча найменше поняття про його життя»,- писав про Пушкіна Чернишевський

Бєлінський особливо цінував гуманізм Пушкіна. Він писав: «До особливих властивостей його поезії належить його здатність розвивати в людях почуття витонченого й почуття гуманності, розуміючи під цим словом нескінченна повага до достоїнства людини як людини».

Лірика Пушкіна з надзвичайною широтою й правдивістю освітила всі сторони і явища сучасної йому дійсності

Але, будучи живим відгуком поета на сучасну. йому життя, лірика Пушкіна в той же час переростає його час і не втрачає свого значення й у наші дні. Ми цінуємо в Пушкіна повноту сприйняття й відчуття життя, життєрадісність, волелюбність, високу гуманність, заклик до служіння батьківщині

Лірика Пушкіна, як і вся його творчість, відрізняється найвищою художньою культурою. Дивна внутрішня стрункість, природність і простота є відмітними рисами поезії Пушкіна. Точність, свіжість, влучність слова, стислість у вираженні думок і почуттів, разюче різноманіття інтонацій, «союз чарівних звуків, почуттів і дум» відрізняють вірш Пушкіна.

26.Жанрові та стильові особливості роману О.Пушкіна «Євгеній Онєгін», проблема сенсу життя. Роман у віршах «ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН» Вершинним твором Олександра Пушкіна є його роман у віршах «Євганій Онєгін», який, на думку канадського дослідника Д. Клейтона, «поклав початок цілому століттю великої літератури» і став для сучасників Пушкіна та його нащадків справжньою, за висловом В. Бєлінського, поетичною «енциклопедією російського життя» першої третини XIX сг. Роман писався впродовж семи років, у 1823 — 1830 рр. (за власними підрахунками Пушкіна — 7 років, 4 місяці, 17 днів) і друкувався окремими главами. Повний текст роману «Євгеній Онєгін» уперше побачив світ у 1833 р. Ш Проблематика та жанрова специфіка роману. «Євгеній Онєгін» — це широка панорама сучасного Пушкіну російського життя і — в ліричних авторських відступах — особиста сповідь та духовна біографія поета. Задуманий спочатку як роман сатиричний, «Євгеній Онєгін» у процесі роботи над ним Пушкіна перетворювався на роман соціально-психологічний, в якому відображено насамперед духовні пошуки і побут російського дворянства 20-х років XIX ст. Соціально-психологічний роман — це роман, у якому основна увага автора зосереджена на злободенних соціальних питаннях і проблемах їх впливу на особистість людини. Досліджуючи ці впливи, автор пише про психологію героя, його роздуми, переживання, суперечливі психологічні стани, тобто про все те, що прийнято називати діалектикою душі. Характерною ознакою соціально-психологічного роману є його критичний пафос, пов'язаний з необхідністю не тільки дослідити й всебічно висвітлити дану проблему в усій її соціальній гостроті та неоднозначності, а й дати їй відповідну оцінку. В романі Пушкін поставив перед собою завдання створити образ «героя часу», типовий портрет сучасника — людини нового, XIX ст., яка представляє вільнодумну і водночас знудьговану й розчаровану дворянську молодь пушкінської епохи. Таким героєм у романі є Онєгін, але й інші — Ленський, Татьяна, Ольга — це також майстерно відтворені поетом типові постаті тогочасного російського дворянства. Крім цих основних образів роману, картину російського життя доповнюють другорядні персонажі. Пушкінський «Євгеній Онєгін» — один з перших російських соціально-психологічних романів, який став загальною формулою російського роману як такого. Новаторською була не лише тематика, а й жанрова форма, до якої вдається Пушкін у своєму романі і яку він, на противагу прозовому роману, характеризує так: «не роман, а роман у віршах — диявольська різниця». Спільним для прозового і віршового романів є наявність у їх художній структурі епічної складової, тобто зображуваної у творі картини людського життя. Але, на відміну від прозового, роман у віршах має ще й чітко окреслену ліричну складову, що виявляється в постійній присутності авторського голосу, який звучить у   так званих ліричних відступах: автор коментує зображувані ситуації, дає оцінку вчинкам героїв, співвідносить їх з обста- винами власного життя тощо. Жанрова модель пушкінського роману подібна до ліро-епічної поеми Байрона, а також до його знаменитого роману у віршах «Дон Жуан», але, на відміну від них, по-перше, спирається на реалістичні принципи зображення людського характеру (широкий контекст соціально-історичних обставин, типові характери, подані в  процесі їх психологічного формування, мотивованого впливом на них з боку соціального середовища, тощо), по-друге, синтезує в собі ознаки багатьох ліричних жанрів (елегія, послання, епітафія, ода та ін.), що зумовило й інше жанрове визначення Пушкіним свого твору — «вільний роман». Сюжетно-композиційна форма роману. Із самого початку роботи над романом «Євгеній Онєгін» Пушкін планував, що він складатиметься з дев'яти глав, але в остаточний текст твору ввійшло вісім глав. Колишня передостання глава була вилучена з основного тексту роману і друкувалась автором окремо під назвою «Уривки з мандрівки Онєгіна». Починав поет роботу і над ще однією главою, яка мала стати десятою і в якій важливе місце повинна була посісти декабристська тематика. Але у 1830 р. сам Пушкін її знищив, і до нас дійшли лише деякі її уривки, до того ж ретельно зашифровані автором. Лише в XX ст. літературознавцям вдалося розшифрувати 17 строф цієї глави. Сюжетно-композиційна форма роману має складну організацію, оскільки поєднує дві якісно відмінні фабульні лінії — епічну й ліричну. Епічна фабульна лінія вміщує розповідь про життя героїв твору — представників дворянського середовища Росії 20-х років XIX ст. За напівжартівливою оцінкою одного з критиків, сюжет пушкінського роману «Євгеній Онєгін» в стислій формі — це «роман з нещасним коханням, дуеллю, сном та двома листами». Справді, епічна фабульна лінія роману проста. Події розгортаються впродовж 1819—1825 рр.