
- •1.Основні етапи розвитку давньогрецької міфології: міфологічна архаїка, рання класика та пізній героїзм. Риси міфологічного світосприйняття.
- •2.Епос як рід літератури. Основні ідеї та структура військово-героїчної епопеї Гомера «Іліада».
- •3.Специфіка ліричного роду літератури. Жанри давньогрецької лірики. Проблематика поезії Архілоха, Сапфо, Анакреонта, Піндара, Алкея (за вибором студента)
- •Генезис та родові ознаки драми. Походження грецької драми та розвиток її морально-естетичної проблематики у трагедіях Есхіла, Софокла, Еврипіда.
- •Характерні ознаки і прийоми давньої античної комедії. Аналіз комедії Арістофана, Теренція, Плавта (за вибором студента).
- •7.Поетизація подвигу в середньовічному героїчному епосі «Пісня про Роланда», «Пісня про мого Сіда», «Пісня про Нібелунгів» (за вибором студента).
- •9.Композиційні особливості «Божественної комедії» а.Данте, середньовічний поетичний текст та ренесансні інвективи.
- •10.Жанрове розмаїття і проблематика творчості трубадурів та труверів.
- •13.Класицизм як головний напрям у французькій літературі XVII століття. М.Буало як теоретик класицизму. Трактат «Поетичне мистецтво».
- •16. Сентименталізм як художній напрям у західноєвропейській літ-рі 18 ст.
- •17.Гетівське розуміння справжнього сенсу буття як невпинного пошуку у трагедії «Фауст». Філософська алегорія в трагедії.
- •18.Поняття романтизму. Соціально-політичні причини виникнення романтизму, його філософсько-естетичні засади.
- •19. Етапи розвитку німецького романтизму. Раньоромантичні романи л.Тіка або Новаліса. Гротеск і двосвітовість у творчості г.Т.А. Гофмана.
- •Романтический гротеск: Гофман
- •10. Особливості розвитку англійського романтизму
- •21.Філософські та соціальні витоки французького романтизму, особливості розвитку.
- •22.Своерідність проблематики і поетики роману в.Гюго «Собор Паризької Богоматері»
- •23.Роман і.А. Гончарова «Обломов» як соціально-психологічний та філософський роман. Значення розділу «Сон Обломова». Система образів.
- •25.Провідні теми та художні особливості лірики о.С.Пушкіна.
- •27.Філософська та етична проблематика роману м.Ю.Лермонтова «Герой нашого часу». Романтичне трактування характеру Печорина, трагедія героя, її суть и причини.
- •28.Соціально-історичний та філософсько-етичний аспекти аналізу російського життя у поемі м.Гоголя «Мертві душі». Жанрові особливості та своєрідність композиції твору
- •41.Філософські і соціальні витоки символізму. Особливості світоглядних та естетичних позицій ш.Бодлера в збірці «Квіти зла». «Поетичне мистецтво» п.Верлена як віршований маніфест символізму.
- •42. Естетичні пошуки провідних модерністських течій в російській поезії «Срібного віку».
- •43. Реалістичне і романтичне в ранньому творчості м. Горького (90- ті рр. XIX ст.). Аналіз оповідань «Челкаш», «Пісня про буревісника», «Пісня про Сокола».
- •44. Полеміка навколо «експерименту над людиною» у п’єсі б.Шоу «Пігмаліон». Сутність переродження Елізи Дулітл.
- •48 Основні теми ранньої лірики в.Маяковського.
- •49 Художні та психологічні відкриття модерністської прози (м.Пруст, Дж. Джойс). «Потік свідомості» як художній прийом.
- •50. Національне і загальнолюдське у творчості письменників «втраченого покоління» (е.Хемінгуей, с.Фіцджеральд, р.Олдінгтон, е.-м. Ремарк).
- •57. Передумови й сутність реформи б. Брехта в драматургії, основні принципи «античного театру».
- •59 Особливості композиції, сенс центральної метафори, специфіка використання фантастичних елементів у новелі ф. Кафки «Перевтілення».
- •60. Головна ідея роману е. – м. Ремарка «На Західному фронті без змін», композиція, повільність сюжету, система образів, мова і стиль.
23.Роман і.А. Гончарова «Обломов» як соціально-психологічний та філософський роман. Значення розділу «Сон Обломова». Система образів.
Произведение Гончарова – замечательный образец социально-психологического и философского романа, в котором исчерпывающе полно и глубоко дана характеристика «обломовщины».
Это философский роман, в котором даны три типа жизненной философии:
жизнь-суета (гости Обломова);
Обломовка (и дом Пшеницыной, как своеобразное продолжение Обломовки);
Жизнь Андрея Штольца.
Главный вопрос романа – философский: в чём смысл и содержание человеческой жизни.
Главный герой Обломов сталкивается со всеми типами жизненных философий
Портрет Обломова (часть первая, глава 1): белые руки, мягкие плечи и тучность характеризуют его барскую изнеженность, отсутствие всякой определённой мысли на лице выявляет его беспечность, пассивное отношение к жизни, отсутствие живой ищущей мысли и привычки трудиться; подбором метких глаголов Гончаров сумел показать, что Обломов не привык думать о чём-либо серьёзном, не привык целеустремлённо работать; он живёт бездумно и беспечно за счёт своих «трёхсот Захаров». Неоднократно автор подчёркивает «мягкость» Ильи Ильича, «мягкость, которая была господствующим выражением не лица только, а всей души», «мягкие плечи, мягкие движения», туфли его «мягкие и широкие». В манере описания, в подборе деталей портрета у Гончарова обнаруживается гоголевская традиция: подробное описание лица, одежды, раскрытие характера через внешние детали. Контрастен портрет Штольца (часть вторая, глава 2): составленная из костей, мускулов и нервов фигура Штольца подчёркивает в нём энергичный склад натуры дельца, силу, спокойствие, уверенность. Портрет Ольги (часть вторая, глава 5): отметив, что Ольга в строгом смысле не была красавицей, автор замечает, что «если бы её обратить в статую, это была бы статуя грации и гармонии». Ольга обаятельна, как пушкинская Татьяна. Каждая деталь в её портрете, нос, губы и т.п. – признак какого-либо внутреннего качества. Противоположен портрет Пшеницыной (часть третья, глава 2): в отличие от поэтического портрета Ольги это портрет бытовой: бесцветность лица с простодушными глазами, простота, скромность. Ср.: если Ольга – статуя грации и гармонии, то бюст Агафьи Матвеевны – это модель крепкой, здоровой груди (что-то приземлённое). Т.о., портрет является средством создания образа литературного героя.
Апатия и безволие Обломова зародились в нем еще с детства, причиной тому – особый семейный и деревенский уклад.
Повзрослев, Обломов превратился в доброго, ленивого барина, которого больше всего заботил собственный покой.
"Сон Обломова"! - этот великолепнейший эпизод, который останется в нашей словесности на вечные времена, был первым, могущественным шагом к уяснению Обломова с его обломовщиной. Романист, жаждущий разгадки вопросам, занесенным в его душу его же созданием, потребовал ответа на эти вопросы; за ответами обратился он к тому источнику, к которому ни один человек с истинным дарованием не обращается напрасно. Ему надобно было наконец узнать, из-за какой же причины Обломов владеет его помыслами, отчего ему мил Обломов, из-за чего он недоволен первоначальным объективно верным, но неполным, не высказывающим его помыслов Обломовым. Конечного слова на свои колебания г. Гончаров стал выспрашивать у поэзии русской жизни, у своих воспоминаний детства и, разъясняя прошлую жизнь своего героя, со всей свободою погрузился в ту сферу, которая ее окружала. Следом за Пушкиным, своим учителем, по примеру Гоголя, своего старшего товарища, он ласково отнесся к жизни действительной и отнесся не напрасно. "Сон Обломова" не только осветил, уяснил и разумно опоэтизировал все лицо героя, но еще тысячью невидимых скреп связал его с сердцем каждого русского читателя. В этом отношении "Сон", сам по себе разительный как отдельное художественное создание, еще более поражает своим значением во всем романе. Глубокий по чувству, его внушившему, светлый по смыслу, в нем заключенному, он в одно время и поясняет и просветляет собою то типическое лицо, в котором сосредоточивается интерес всего произведения. Обломов без своего "Сна" был бы созданием неоконченным, не родным всякому из нас, как теперь, - "Сон" его разъясняет все наши недоумения и, не давая нам ни одного голого толкования, повелевает нам понимать и любить Обломова. Рисуя картину жизни Обломовки, автор рассказывает и о жизни ее хозяев. «Сам Обломов – старик тоже не без занятий… Он целое утро сидит и неукоснительно наблюдает за всем, что делается на дворе», – с иронией говорит Гончаров. Но все хозяйство постепенно приходит в упадок. Приказчику не составляет особого труда обворовывать беспечного и бесхозяйственного старика Обломова, который даже не знает, сколько доходов приносит его имение. Мать Илюши тоже занята «делом», все свободное время она посвящает выбору блюд для завтраков, обедов и ужинов. «Забота о пище была первая и главная жизненная забота в Обломовке», здесь царил культ еды.
В таких условиях формировался характер героя. В начале картины Обломов предстает перед читателем человеком с огромными возможностями, способным, талантливым, энергичным. Он активен, умен, любознателен, не по годам наблюдателен. Он будоражит сонное царство Обломовки неуемной детской энергией. В иных условиях Илюша, несомненно, достиг бы больших успехов, но воздействие обломовской среды было настолько сильным, что ребенку было очень трудно ему противостоять. Илье постоянно внушали, что он барин, что у него есть Захар и еще триста Захаров.
24. В.А. Жуковський як засновник російського романтизму. Програмне значення вірша «Теон і Есхін». Однією з його найвидатніших представників ув російської літератури став В.А. Жуковський. У творах В.А. Жуковський часто звертався до сюжетів, навіяним народним творчістю,перелагая віршами легенди й казок. Активна перекладацька діяльність В.А. Жуковського знайомила російське суспільство з шедеврами світової літератури - творчістю Гомера,Фирдоуси, Шіллера, Байрона та інших.
Романтизм в Росії, що розвивалася як літературний напрям на початку 19 ст., був пов'язаний з піднесенням національної самосвідомості і початком революційного руху декабристів. У російського романтизму виразно проявилися два напрями. У творчості В. А. Жуковського (1783 - 1852) виявилося майстерність передачі внутрішнього світу людини, її безпосередніх почуттів, поетизація народної старовини та фольклору; йому притаманна музичність вірша. Однак консервативний характер романтизму Жуковського позначився в однобічності його поезії, обмеженою світом особистих переживань, в ідеалізації минулого, в споглядальних, релігійно-меланхолійно настроях.
У російській поезії переклад Жуковським елегії Грея ("Сільське кладовище"; 1802) виразно поклав початок новій епосі, остаточно вийшла за межі риторики і звернулася до щирості, інтимності і глибині. Ця внутрішня переміна відбилася і в нових прийомах віршування, введених Жуковським, який є, таким чином, родоначальником нової російської сентиментальної поезії і одним з великих її представників. У загальному дусі і формі елегії Грея, тобто у вигляді великих віршів, сповнених скорботного роздуми, написані такі вірші Жуковського, названі ним самим елегіями, як "Вечір", "Слов'янка", "На кончину кор. Вюртемберзькі". До Елегія зараховують і його "Теона і Есхіл" (точніше, це - елегія-балада). Елегією назвав Жуковський свій вірш "Море".