Залежність загальної корисності товру від кількості і граничної корисності

Кількість товару, одиниць Q	Гранична корисність товару MU	Загальна корисність товару	№
1	5	5	1
2	4	8	2
3	3	9	3
4	2	8	4
5	1	5	5

Таким чином , при оптимальному складі покупки граничні корисності різних товарів у відношенні до ринкових цін рівні і дорівнюють середині граничній корисності на одиницю бюджету при досяганні максимуму загальної корисності при існуючи можливостях.

Якщо у споживача зросте дохід , тобто збільшиться бюджетні можливості, то бюджетна лінія зміститься на графіку вправо 0 вверх у положення Х'І'. При цьому підвищується рівень споживання при іншому наборі комбінацій споживчих благ для забезпечення певної потреби, що відображається іншою кривою байдужості При цьому зміститься і точка споживчої рівноваги в положення С'.

Нехай тепер бюджет споживача залишиться попереднім – 7 гр. од

, але припустимо, що ціна 1 кг сиру підвищилась з 2 гр. од . до 5 гр. од. Тоді лінія можливостей споживача займе положення Х''У. оскільки ціна м'яса не зміниться , точку У можна досягти як і раніше. Але при ціні сиру 5гр. од за 1 кг на дохід у 7 гр. од. його можна купити лише 1,4 кг. При цьому зміститься і точка споживчої рівноваги у положення С''.

U

9

8

7

6

5

0 1 2 3 4 5 Q

Рис. 3.4. Функція загальної корисності

У будь – якому випадку при змінах умов виникає новий стан рівноваги при рівності граничних корисностей на грошову одиницю цін і бюджету і найбільшому задоволення потреб.

З'єднавши лінією точки С'' і С, одержимо криву попиту на сир при зміні його кількості, що купується в залежності від його ціни : 0,5 кг при ціні 5 гр. од. за 1 кг (точка С) і 1,5 кг при ціні 2 гр. од. за 1 кг. Дана крива має нахил вниз згідно з законом попиту.

ВИРОБНИЦТВО І ВИТРАТИ,

ПРИБУТОК

4.1 ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА І

СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

Основною метою бізнесу є одержання максимального прибутку. Прибутком підприємства являється різниця між виручкою від реалізації продукції та послуг (сукупним доходом) і витратами на виробництво й реалізацію.

Витрати на виробництво продукції є затрати факторів у їх вартісному виразі. До факторів виробництва відносяться , як відомо , праця, земля і капітал як засоби виробництва – основні і оборотні. При цьому затрати праці виражаються через заробітну плату ; затрати капіталу – через величину зносу (амортизації) основних засобів , безпосередню вартість засобів оборотних та відсоток на капітал; вартість землі виражається через рентні платежі у вигляді орендної плати.

Для задоволення всіх потреб суспільства ресурсів ніколи небуває достатньо. Тому будь – яке рішення про виробництво будь-чого веде до відмови від використання тих самих ресурсів для виробництва, тобто до відволікання ресурсів від альтернативного застосування, якихось інших речей. Таким чином, всі витрати мають альтернативний характер.

Витрати на виробництво підрозділяють на явні і неявні . Явні витрати приймають форму прямих грошових платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних видів.

Основними статтями господарських витрат для розрахунку собівартості продукції є :

• сировина і матеріали;

• покупні вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру;

• заробітна плата робітників, зайнятих безпосередньо у виробництві;

• паливо;

• малоцінні і швидкозношувані предмети;

• знос малоцінних і швидкозношуваних предметів;

• амортизація основних засобів;

• страхові платежі;

• затрати обслуговуючих виробництв;

• витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання;

• витрати від браку у виробництві;

• недостачі і втрати від псування цінностей;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати;

• загальногосподарські витрати.

За способом розподілу між окремими видами продукції господарські витрати підрозділяються на прямі і накладені. Прямі витрати відносяться безпосередньо на окремі види продукції, у виробництві якої беруть участь ті чи інші ресурси. Накладні витрати (загальновиробничі і загальногосподарські) розподіляються між кількома видами продукції.

За ступенем змінюваності господарські виробничі витрати підрозділяють на умовно - постійні і змінювані. Величина фіксованих витрат практично не змінюється із зміною обсягів виробництва. До таких витрат можна віднести, в першу чергу, амортизаційні відрахування, орендні, страхові платежі, загальновиробничі, загальногосподарські й інші витрати по обслуговуванню виробництва і управління.

Величина змінюваних витрат змінюється в залежності від обсягів виробництва (витрати на сировину і матеріали, заробітна плата і т . ін)

У кожному конкретному випадку склад фіксованих і змінюваних витрат при необхідності їх розподілу визначається безпосередньо на підприємстві.

Неявні витрати безпосередньо як витрати виробництва не До неявних витрат відносять альтернативні витрати використання ресурсів , які належать фірмі. Наприклад, фірма використовує належну їй будівлю, нікому нічого за це не сплачуючи; однак вона при цьому відмовляється від можливості одержання грошових платежів за здачу кому - небуть цієї будівлі в оренду.

Або якщо, наприклад, власник невеликої кількості фірми працює поряд з найманими робітниками цієї фірми, не одержують при цьому платні (грошового окладу), то він , очевидно, відмовляється тим самим від можливості одержувати платню, працюючи де - інде у другому місці.

Для систематизації категорій витрат і прибутку як складових частин вартості реалізованої продукції приводимо табл. 4.1.

Таблиця 4.1.