20

Лекція № 1. Вступ у фармакотерапію.

Фармакологічний вибух (щорічно на 10 – 12 % препаратів, кожних 50 років 2/3 абсолютно нових препаратів).Терапевтичні джунглі для лікаря.

Сучасна фармакотерапія – це напрямок клінічної медицини в постійному розвитку, що розробляє науково обґрунтовані принципи зцілення хворого за допомогою лікарських (медикаментозних) засобів.

Головне завдання – навчити майбутніх провізорів основних принципів проведення лікарської терапії окремих нозологічних груп захворювань, вмінню надати консультативну допомогу лікарям і хворим в проведенні ефективної й безпечної терапії:

1. це вибір препаратів для індивідуальної терапії;

2. вибір лікарської форми і частоти вживання;

3. вибір оптимального шляху введення;

4. моніторне спостереження за дією;

5. попередження побічних ефектів;

6. дослідження ефективності й безпечності вживання препаратів.

Фармакотерапія – інтегральна ділянка медицини, що базується на досягненнях теоретичної і клінічної фармакології, прогресі медико-біологічних наук. Вона не ідентична клінфармакології, бо строга індивідуалізована і вибіркова, щоб лікувати хворого, а не хворобу.

Лікар вирішує тактичні завдання, вибір препарата, взаємозв’язок з ліками, з урахуванням фармакокінетики ліків і взаємодії з їжею.У роботі зараз є понад 3000 препаратів.

Роль провізора

Лікар виходить з захворювань, конституціональних особливостей, віку, супутніх захворювань;

• з взаємодії ліків;

• взаємозаміна адекватна.

З урахуванням фармакокінетики – систематичний контроль концентрації і їх метаболітів (корекція доз, за хімічним складом).

Зв’язок лікаря з провізором в інших державах існує давно.

Великий лікар С.Л, Боткін охарактеризував завдання практичної медицини „Головні і суттєві завдання практичної медицини – попередження хвороби, лікування хвороби і облегшення страждань хворого”.

Але спочатку діагностика. Qni bene diagnoscit, bene curat (Мудров)

„Лікувати треба тоді, коли не можна не лікувати” – Б.Є. Вотчал, 1965.

„Якнайменше ліків, тільки найнеобхідніше. Біля ліжка хворого слід думати не про те, що б іще призначити, а без чого можна обійтися” (Б.Є. Вотчал)

Боткін – доза ліків, достатня для одного хворого, може бути недостатньою для другого та надмірною для третього.

Спеціалісти-фармацевти працюють в лікарнях, клініках – клінічні провізори і консультанти лікарів.

Види фармакотерапії

Етіотропна – на ліквідацію причини (протимікробні, при отруєнні).

Патогенетична – ліквідація або пригнічення розвитку (протизаплідні, антигіпертензивні і т.д.).

Симптоматична – на ліквідацію і пригнічення окремих симптомів – жаропонижуючі, протикашлеві, анальгетики.

Замісна терапія –лікування ЦД, гіпотиреозу.

Профілактична терапія –спрямована на профілактику (вітаміни, імуномодулятори).

Фітотерапія –травами.

Гомеопатична– малих доз ліків, які у великих дозах викликають ознаки даного захворювання. Основоположник – нім. лікар Ганеман.

Принципи гомеопатії –

принцип подібного;

принцип малих доз (гомео – подібний.)

Всі інші методи Ганеман назвав аллопатичними. Гомеопатичні ліки – мінерали, рослини, органи тварин. + есенції