Педагогічні вимоги до організації праці дітей у сім'ї

Умовою і ефективним методом успішного трудового виховання в сім'ї є раціональна організація сімейного господарства. В поняття "організація сімейного господарства" входить: характер його ведення" розподіл праці і міра участі всіх членів сім'ї в праці, стан господарського інвентарю та житла. Необхідною умовою виховання працьовитості, дисциплінованості, акуратності є чіткий розподіл обов'язків між членами сім'ї. Участь усіх старших членів сім'ї в побутовому обслуговуванні позитивно впливає на дітей. Особливо важливим є особистий приклад батька для хлопчиків, оскільки в середньому шкільному віці хлопчики часто говорять про "не чоловічі" види робіт. Чіткий розподіл обов'язків між членами сім'ї уведенні господарських справ сім'ї дозволяє систематично контролювати виконання та якість роботи учнів по дому, а контроль за виконанням господарських доручень є необхідним методом привчання дітей до систематичної участі їх в домашній роботі. Зрозуміло, що в усіх випадках необхідно враховувати фізичні сили та вікові особливості дітей.

Вивчення стану трудового виховання в сім'ї показує, що найбільш поширеною хибою в трудовому вихованні в сім'ях з різними умовами життя (сім'ї міські, нільські, робітничі, службовців, з однією дитиною, багатодітні) є те, що діти не беруть систематичної участі в побутовій праці сім'ї. Всебічний аналіз фактів показує, що можна назвати дві головні причини цього явища, По-перше, батьки часто або не відчувають потреби в допомозі сина чи дочки, або відчуваючи таку потребу, підходять до оцінки участі в домашній праці суто утилітарне. Працю як засіб виховання дітей батько часто не усвідомлює. Наслідком цього є те, що в таких сім'ях дітей залучають до праці тільки при нагоді, епізодично. У таких сім'ях у дітей не створюється звичка працювати, не виховується почуття обов'язку перед сім'єю; навпаки, у них розвивається егоїзм, свідомість того, що батьки ніби повинні їх обслуговувати, що дорослі повинні піклуватися про дітей.

Явище дитячого егоїзму досить поширене, особливо в сім'ях, де дитина є єдиною і яку самі батьки звільняють від усяких господарських обов'язків. По-друге, батьки хоч і усвідомлюють виховну потребу праці, та неповністю. Тому в них не вистачає терпіння і вміння вчити і привчати дітей працювати. Невміння працювати у дітей часто проявляється в повільності та недбайливості. Не приучені до систематичного виконання трудових завдань, діти виявляють себе невмілими, неспритними, повільними. Часто дорослі члени сім'ї в цих випадках діють за правилом: "Краще самому зробити - клопоту менше". По суті такі батьки самі ухиляються від трудового виховання дітей.

Школа, учителі повинні вести систематичну роз'яснювальну роботу серед батьків, щоб викоренити згадані хиби.

Роль батьків у розвитку технічної і прикладної творчості дітей.

У вихованні дітей дуже важливо якомога раніше виявити природні схильності та Інтереси дітей. Цьому в значній мірі може сприяти правильно поставлене трудове виховання в сім'ї. Але виявити нахили учня - початок справи; позитивні нахили треба підтримувати, розвивати та закріплювати. З цією метою в школах діють різні гуртки: технічні, наукові, різних мистецтв, у тому числі прикладних. Практика роботи цих гуртків показує, що часто учні, які виявили деякі здібності, працюючи в псиному гуртку, не можуть плідно віддаватися улюбленій справі у вільний час дома.

Розглядаючи роль батьків у розвитку технічної творчості дітей, треба виходити І того, що в технічних гуртках заняття проводяться тільки раз на тиждень. Здебільшого ці заняття починаються в кінці вересня і закінчуються в квітні. В інший час учні повинні працювати вдома і, природно, зміст та спрямованість їх технічної творчості та її виховний ефект залежатиме в значній мірі від ролі в цій справі старших членів сім'ї. Тому вчитель повинен систематично роз'яснювати батькам загальні педагогічні вимоги до організації технічної творчості дітей вдома, в сім'ї.

Досвід показує, що інтерес до техніки в підлітків може розвиватись або згасати залежно від того, як до нього ставитимуться вихователі та батьки. Тому батькам треба своєю увагою та допомогою спонукати учнів та допомагати їм у технічній ' творчості. Однак ще є чимало сімей, які байдуже, а тоді й негативно ставляться до технічної творчості дітей, особливо підлітків. Часто своє негативне ставлення до занять дітей технікою батьки пояснюють тим, що діти "грюкають та насмічують" у квартирі, що, на їх думку, ця робота відриває від виконання домашніх завдань, прогулянок на повітрі, що діти перевтомлюються. Причиною такого ставлення батьків до цієї справи, а також викривлень, які іноді бувають в технічній творчості дітей, часто є недостатня роз'яснювальна робота школи та позашкільних дитячих закладів серед батьків. Тому вчитель повинен систематично вести педагогічну пропаганду і освітню роботу серед батьків, виступати з порадами на батьківських зборах, проводити індивідуальні бесіди з окремими батьками.

Вільний час підлітка обов'язково треба заповнювати корисними заняттями, використовувати цей час для розвитку його здібностей. Слід мати на увазі, що природне вікове активне прагнення підлітків до самостійності має найкращий вияв у технічній творчості в гуртку і вдома; тут підліток сам придумує щось, відносно самостійно шукає шляхи виконання задуманого, власними силами добивається результату. Батьки повинні розвивати й підтримувати інтерес підлітка до технічної творчості, спрямовувати його в розумне і чітко регламентоване в часі русло. Треба юному технікові виділити в квартирі місце для робочого куточка, верстака чи робочого столика, місце для зберігання інструментів та матеріалів, допомагати в придбанні потрібних інструментів та матеріалів. В бесідах з дітьми батьки повинні розвивати інтерес до машин та їх роботи, до принципів механізації та автоматизації виробництва, до певних фактів історії науки і техніки. Треба допомогти дітям зібрати технічну бібліотеку, виписати журнали, які часто цікавлять їх. Іноді деякі батьки міркують так: коли дитина не виявляє особливих здібностей до математики, фізики, хімії, то не слід у неї розвивати інтерес до техніки. Такий погляд слід вважати помилковим, оскільки в цьому випадку під здібностями розуміють лише природжені, спадкові властивості психіки дитини. Ще великий фізіолог І.М. Сеченов твердив, що формування якостей особистості дитини залежить в основному від навчання і виховання і "лише на 0,001 - від спадковості".

Слід пам'ятати, що захоплення дітей технічною творчістю, часто стає стимулом до вивчення основ наук. Увага і допомога батьків юному технікові не повинні обмежуватись лише початковими, так би мовити, організаційними турботами. Як відомо, творчий процес складається з виникнення задуму, його виконання і перевірки результатів праці на всіх цих етапах технічної творчості потрібна допомога батьків. У сім'ї повинно бути доброзичливе ставлення до роботи юного техніка. Йому треба допомагати у підборі потрібних книг та довідників, у купівлі необхідних матеріалів, деталей. Дорослі повинні допомагати дітям набувати певних навичок. При цьому батькам треба пам'ятати, що на занятті гуртка учнів консультує керівник гуртка, допомагають товариші, а вдома вони іноді почувають себе безпорадними, одинокими. Якщо немає можливості допомагати справою, слід допомогти порадою, підтримати морально, привчати переборювати труднощі, не дозволяти легко кидати розпочату справу на півдорозі. В практиці часто зустрічаються і такі крайності, коли підліток так захоплюється роботою, що забуває про уроки, режим дня, відпочинок і т.п. Таке захоплення може перерости, якщо становище своєчасно не виправити, в однобічний розвиток особистості учня. Тут насамперед треба звернути увагу керівника технічного гуртка на те, що розвиток підлітка стає надто однобічним. Батьки і керівник гуртка можуть виправити становище, залучивши підлітка в інші сфери корисної і захоплюючої діяльності (спорт, художня самодіяльність, відвідання секцій, бесід, кіно тощо).

У підлітковому віці досить часто спостерігається швидка зміна інтересів учня або буває так, що у підлітків спостерігається стійкий загальний інтерес до техніки, але їм подобається і радіотехніка, і фото справа, і електротехніка, і ракетобудування і т.п. Вони за щось беруться в одному гуртку, потім, не закінчивши роботи, переходять у інший гурток, починають там якусь справу і знову не доводять її до кіпця. Шлях подолання цих вікових труднощів полягає у роз'ясненні й частковій забороні школярам переходити з гуртка в гурток без поважних на те причин.

Учитель праці повинен систематично виступати перед батьками з бесідами про раціональну організацію трудового виховання дітей в сім'ї. Па допомогу батькам учитель може проводити з учнями коректні бесіди на такі, наприклад, теми: "Хто з нас виконує дрібний ремонт простих меблів вдома?", "Як ви допомагаєте батькам вдома?", "Що ви виготовили самостійно вдома?", "Хто сам ремонтує електричні прилади вдома?".

У результаті таких коротких бесід можна створити в дітей загальну думку про те, що кожний з них повинен допомагати вдома дорослим. З другого боку, треба своєчасно запрошувати всіх батьків відвідувати шкільні щорічні виставки технічної творчості учнів та знайомити їх з успіхами гуртківців на батьківських зборах.