Лекція № 3

Тема 3. Технологічна освіта в сучасній школі україни План

1. Теоретико-методологічні засади сучасної технологічної освіти учнів.

2. Місія, мета і завдання технологічної освіти учнів в загальноосвітніх навчальних закладах.

3. Принципи, зміст і структура технологічної підготовки школярів.

1. Теоретико-методологічні засади сучасної технологічної освіти учнів.

Статистичні дослідження показують, що багато людей протягом трудового життя неодноразово змінюють свою професію. Це пояснюється рядом причин: зміною місця проживання, коли у новому виробничому оточенні не вдається працевлаштуватись за своєю професією; погіршення стану здоров'я, коли доводиться шукати більш легкі умови праці, розчарування у професії та ін.

Проте є одна причина зміни професії, яку слід визнати об'єктивною, бо вона впливає з дії закону переміни праці. Суть останнього полягає в тому, що у суспільстві відбувається невпинний науково-технічний прогрес, який є головним чинником підвищення продуктивності праці людей, а, отже, головним чинником збільшення матеріальних та духовних благ. Без такого збільшення людство просто загине тому, що кількість населення на земній кулі різко зростає. Тому має так само різко зростати продуктивність праці. У тих країнах де цього не відбувається наступає голод, який може приймати життєнебезпечні форми. І навпаки, країни, у яких невпинно зростає продуктивність праці, створення життєво необхідних продуктів перевищує власні потреби, і вони можуть продавати або дарувати залишки слабо розвиненим країнам.

Зростання продуктивності праці відбувається головним чином завдяки творчій думці людей, яка приводить до створення нових більш продуктивних машин, технологій та форм організації праці. Ось чому у всьому світі приділяється така велика увага формування у підростаючого покоління творчого ставлення до праці. І не лише у підростаючого покоління, наприклад, у Японії багато великих фірм, створюють для своїх робітників гуртки з технічної творчості, які поводять заняття у робочий час, тобто із збереженням заробітної плати.

Поява нових машини, технологій та форм організацій праці ставить нові вимоги ю робітників і їм доводиться підвищувати свою кваліфікацію або змінювати професію.

До цього треба бути готовим, перш за все психологічно, а інакше, це приводить ю людських трагедій. Так з історії відомий заколот ліонських ткачів. Коли винахідники винайшли ткацькі верстати, робітники відмовились ними оволодівати і вимагали, щоб їм дозволили і далі працювати вручну. Коли ж їм відмовили, вони зчинили заколот і потрощили верстати.

Так за даними статистики у Сполучених Штатах бувають такі ситуації, коли при наявності 6-7 мільйонів безробітних 1,5-2 мільйони робочих місць простоюють, бо це нові робочі місця і до них не встигли підготувати кадри. Але безробітні не намагаються перекваліфікуватись і стати на нові робочі місця, а шукають роботу за своїми професіями.

Завдання суспільства допомогти своїм членам зайняти правильну життєву позицію і починатися така допомога повинна із школи. Саме цьому слугує політехнічна освіта.

Отже, політехнічна освіта має за мету знайомити учнів з основами сучасного виробництва і тим впливом, який здійснює на їх розвиток закон переміни праці.

Завдання ж політехнічної освіти полягає в тому, щоб випускники загальноосвітньої школи усвідомлювали, що треба обирати певну професію і в той же час були готовими замінити її або підвищувати свою кваліфікацію під впливом науково-технічного прогресу.

Попутно політехнічна освіта допомагає у здійсненні профорієнтаційної роботи, бо створює певне уявлення про професії.

Крім розглянутого завдання, політехнічна освіта має ще одне, не менш важливе - розвиток особистості учня. Виробництво становить одну з головних складових навколишнього середовища, з якою дитина стикається з наймолодшого віку. Тому на кожному віковому періоді треба створювати уявлення про основи сучасного виробництва на рівні доступному учням. Саме в цьому полягає одна з форм впливу трудового навчання на розвиток особистості учня.

Обидва зазначені завдання політехнічної освіти за своїм характером динамічними. оскільки повинні весь час враховувати соціальні та науково-технічні зміни, які відбуваються у суспільстві.

Сьогодні ніхто не заперечує позитивного впливу політехнічного навчання на всебічний розвиток учнів, але в оцінці його значення погляди суперечливі.

"Політехнічна освіта не є загальною, оскільки орієнтує, в основах виробництва, а це для загальної освіти не завжди обов'язкове".

Іншу думку говорячи, що "застосування техніки в усіх сферах людської діяльності не тільки стирає грані між фізичною та розумовою працею, а й кладе край різкій відмінності між людьми гуманітарного та технічного складу".

Мабуть, не треба доводити, що обидві точки зору заслуговують критики. Безумовно, філолог і інженер або будівельник і юрист як спеціалісти мають різне підношення до техніки і аж ніяк не можна говорити про стирання грані між ними в цьому плані. Проте і не правильно було б твердити, що будь-хто з них не повинен мати уявлення про основи сучасного виробництва.

Виходячи з цього, політехнічне навчання обов'язкове для всіх і забезпечує формування знань та вмінь, потрібних кожній людині незалежно від її майбутньої професії.

Розглянувши значення політехнічного навчання для загальної освіти учнів у сучасних умовах, з'ясуємо, чи зберігається в нашому суспільстві необхідність підготовки підростаючого покоління до. вільного вибору та переміни професії, що, с важливим завданням політехнічної освіти.

Для цього треба, по-перше, з'ясувати характер поділу праці за професіями в суспільстві і, по-друге, проаналізувати характер чинності закону переміни праці.

Вивчення характеру поділу праці в сфері виробництва та тих змін, що тут відбуваються протягом останніх років, розкриває певні тенденції, які відображають прогрес у розвитку сучасної техніки, технології та організації виробництва:

1. Зникають інтелектуально збіднені професії, пов'язані з важкою фізичною працею.

2. З'являються нові професії, що є наслідком невпинного вдосконалення засобів праці.

3. Зростають вимоги до теоретичної технічної підготовки робітників, підвищується інтелектуальний рівень їх діяльності.

4. Зростають вимоги до загальноосвітньої підготовки робітників.

За даними С.Г. Струміліна підвищення кваліфікації робітників дає 23% прибутку; приріст прибутку за рахунок вищої та середньої освіти підвищується за той самий час більше як у 6 раз, а чистий прибуток, без поточних витрат - разів у 10.

5. Значно розширюються профілі виробничих професій.

Об'єктивною основою для формування професій широкого профілю є використання в сучасних машинах таких засобів автоматики, як гідравлічні, пневматичні та електричні пристрої та прилади, що приводять у рух автоматичні агрегати, координують та контролюють їх. Засоби автоматики мають спільні принципи будови та роботи, широко застосовуються в різноманітних системах машин. Це зумовлює спільність основ загально технічних знань, необхідних робітникам різних професій.

Підготовляти робітників широкого профілю можна в різних галузях виробництва.

Специфічні вимоги до підготовки робітників залежно від типу підприємства не були, на жаль, ураховані під час складання навчальних програм, і школи одержали програми тільки з підготовки верстатників-універсалів для одиничного виробництва.

Тому правильно зробили ті школи, які поставилися творчо до змісту навчальних програм, переглянули їх, зважаючи на можливості базових підприємств і на ті вимоги, що їх висуває в процесі свого розвитку сучасна техніка.

В основу побудови програми було покладено такі положення:

а) учні не залишаються закріпленими на весь час за одними операціями (наприклад, за яким-небудь місцем па конвеєрі), а послідовно оволодівають усім технологічним циклом на даній ділянці;

б) обсяг спеціальних знань учнів такий, що поширюється не тільки на робоче місце, а й на професію в цілому;

в) учні ясно бачать перспективу послідовного кваліфікаційного зростання, переходячи, наприклад, від автоматника-оператора до наладчика групи або лінії спеціальних верстатів, до роботи на дедалі складніших верстатах з автоматизованим циклом обробки і системами керування, від складальника окремих вузлів апаратів до налагодження і настроювання всієї системи і т.д.

Неправильно вважати, що середня школа повинна давати закінчену професійну підготовку і випускати цілком кваліфікованого робітника. Мова йде лише про початковий цикл цієї підготовки, початкове опанування професії (особливо в тому разі, коли вона складна).

Широка загальноосвітня та загально-технічна підготовка робітників широкого профілю спрощує перехід їх від однієї професії до іншої.

Інколи буває, що поряд з виникненням широких профілів продовжують існувати і навіть виникають нові вузькі профілі. Таке явище не можна розглядати як тенденцію розподілу праці й суспільстві. Воно пояснюється головним чином недостатнім, рівнем автоматизації виробничих процесів або незадовільною організацією праці.

Як бачимо, поділ праці за професіями залишається. Це пояснюється передусім дедалі більшою складністю виробничих процесів. Рівень сучасного виробництва вимагає глибоких знань, і тому один робітник не може виконувати трудові прийоми різних, не схожих професій, не завдаючи шкоди для кожної з них.

В.О. Сухомлинський сказав у зв'язку з цим: "Я не знаю жодного справді талановитого трудівника, який би досяг визначних успіхів, вніс свою індивідуальну частку в скарбницю людської творчості вчора в рослинництво, сьогодні - в електротехніку, завтра - з будівельну справу".

Проте, дехто всупереч фактам намагається довести, що вже тепер поступово зникає розподіл праці між людьми. Цієї точки зору додержуються прихильники висунутої іншими ж альтернативи: або поділ праці, або всебічний розвиток особистості. Відштовхуючись від такої альтернативи і вважаючи ці два поняття несумісними, вони приносять поділ праці "в жертву" всебічного розвитку особистості. Проте дослідження доводять, що ототожнювати поділ праці спирається на систематичне підвищення культурно-технічного рівня трудящих, який відповідає науково-технічному прогресу.

Людина не приречена все життя виконувати часткову функцію машини. Провідною функцією технологічного прогресу в нас є наростаюча спільність науково-технічних основ засобів праці. При цьому необхідні спеціальні знання не виникають з безпосереднього досвіду окремого робітника, а можливі лише на основі широких наукових знань. Спеціальні знання у зв'язку з своїм вузьким діапазоном застосування не позначаються на розвитку особистості, бо вони не вимагають якихось особливих зусиль для оволодіння ними: теоретичні знання, що лежать в основі певного технологічного процесу та трудових навичок, об'єктивно мають політехнічний характер і тому не стільки спеціалізують особистість, скільки роблять її універсальною. Звичайно, "універсальність" слід розуміти не як здатність людини виконувати будь-яку роботу без спеціальної підготовки, а як об'єктивну основу для успішної заміни (повної або часткової) професії.

Отже, поділ праці між людьми не виключає можливості всебічного розвитку особистості, а навпаки, сприяє цьому, бо приводить до підвищення продуктивності праці, скорочення робочого дня і вивільнення додаткового часу, який кожен трудівник може використати для розвитку своїх нахилів і здібностей.

Розглянувши характер поділу праці між робітниками у сфері виробництва, ми мали можливість установити, які тут бувають зміни. Ці зміни дають уявлення про конкретні форми чинності закону переміни праці в наш час. Такими формами є: поява нових професій, зміна змісту старих професій.

Спеціальні дослідження розкривають також третю основну форму чинності закону переміни праці: оволодіння суміжними професіями.

Найяскравішим проявом третьої форми чинності закону переміни праці є створення так званих комплексних бригад, члени яких можуть підміняти один одного, завдяки чому скорочуються простої устаткування і відповідно підвищується продуктивність праці.

Таким чином, проблема вільного вибору та переміни (повної або часткової) професії не втрачає своєї актуальності в наш час. Отже, виходячи із сказаного, можна твердити, що завдання, які були визначені раніше перед політехнічним навчанням, залишаються незмінними тепер і в майбутньому.