II. Перелік та опис інструментів, пристроїв, інвентарю, коротка характеристика.
1. Класифікація засобів організаційної техніки.
До засобів зв’язку відноситься телефонний, телеграфний і факсимільний зв’язок. Ці види адміністративно-управлінського зв’язку широко розповсюджені, та як дозволяють оперативно вирішувати організаційні виробничі питання.
Документи з моменту створення до списання і знищення проходять довгий шлях, змінюючи при цьому форму представлення управлінської інформації, носії, місцезнаходження та інші параметри. При цьому використовуються технічні засоби, які являються засобами праці з документами. По значенню їх можна розділити на групи:
Засоби підготовки створення документів;
Засоби тиражування документів;
Засоби збереження документів.
До засобів оргтехніки можна віднести і інші засоби, наприклад, засоби обробки і доставки документів, стелажі, шафи, сейфи, канцелярські прилади і т.д.
В сучасній мові технічних засобів, які використовуються для полегшення управлінської діяльності і автоматизації діловодства, дано загальну назву оргтехніка (організаційна техніка).
Оргтехніка призначена збільшувати ефективність і продуктивність праці управлінського персоналу. Часто оргтехніку називають – офісна техніка. В принципі, до оргтехніки можна віднести будь-які інструменти і приладдя, прилади і пристрої, спеціальні меблі і навіть канцелярські прилади. Але частіше оргтехнікою називають засоби зв’язку і технічні засоби, які використовуються в діловодстві для створення, обробки, збереження і тиражування документів.
Організаційна техніка складає матеріальну основу сучасних систем управління.
Засоби оргтехніки дуже різноманітні, що дозволяє виділити серед них функціональні групи, тобто класифікувати. Наведемо схему можливої класифікації засобів оргтехніки по значенню.
III. Опис технологічного процесу.
3.1. Огляд та конфігурація комп’ютерних мереж. Локальні комп’ютерні мережі.
Локальні мережі бувають різних типів. Наприклад, можна виділити в окрему групу мережі організовані за принципами Internet, хоча вони залишаються локальними. Такі мережі називають Internet. Kpiм цього локальні мережі бувають звичайними та з віддаленим доступом. Мережа з віддаленим доступом, це з'єднання, як правило, двох ПК, що переважно знаходяться на досить великій відстані. Один з них може при цьому залишатись учасником іншої локальної мережі. З'єднання може відбуватись або через звичайний кабель або за допомогою модему та телефонної лінії, коли ПК знаходяться на дуже великій відстані. Використовується така мережа для того, щоб віддалений ПК отримав доступ як до даного ПК, так і до всієї локальної мережі, учасником якої може бути цей ПК. Причому, він може використовувати ресурси цього ПК та всієї локальної мережі так, ніби вiн підключений до мережі безпосередньо. Kpiм віддаленого доступу можна використовувати віддалене керування. Воно відрізняється від віддаленого доступу тим, що при віддаленому доступі ПК може користуватись дисками, файлами та папками іншого ПК, aлe програму завантажити з іншого ПК неможливо. При віддаленому керуванні можна навіть завантажити програму, що знаходиться на іншому ПК, або створювати документ, що буде зберігатись на іншому ПК.
Локальні мережі за правами учасників поділяють на:
однорангові – коли всі ПК, що є учасниками мережі мають приблизно однакові права на користування ресурсами як самої мережі так i інших її учасників. В однорангових мережах жоден ПК не має переваг над іншими в доступі до будь-якого iншогo учасника мережі, до принтерів та інших пристроїв, відданих для загального користування в мережі. Разом з тим вiн не мoжe обмежити права будь-якого іншого, окремо взятого ПК у доступі до своїх ресурсів. Обмеження можна встановити одночасно лише на всі ПК, що є учасниками мережі. Учасниками однорангових мереж можуть бути ПК, на яких встановлено операційні системи DOS, Windows 95, Windows 98, Windows ME. Найбільш поширеними одноранговими мережами є Artisoft LANtastic, LANsmart, Invisible Software NET-3O, Web NOS та iн.
Працюючі за принципом клієнт-сервер – це мережі, в яких один ПК (сервер) керує доступом до ресурсів мережі та роботою всіх інших, залежних від нього (клієнтів). Термін "клієнт-сервер" характеризує перш за все використання ПК, що з'єднані в локальні мережі або через шлюзи глобальної мережі до головного комп'ютера (mainframe). Клієнти залежать від головного комп'ютера (сервера) i в будь-який момент він може обмежити права довільного клієнта у доступі або навпаки надати йому більші права.
Мережі типу клієнт-сервер бувають:
з виділеним сервером – це мережі, в яких сервер (Server) використовується лише для керування мережею та зберігання накопичених даних. При цьому сервер не використовується для виконання інших операцій;
з невиділеним сервером – це мережі, в яких головний комп'ютер (сервер) служить не тільки для керування мережею, але й для роботи з прикладними програмами, як звичайний ПК.
Залежні від серверу ПК називають клієнтами. За ступенем залежності клієнти бувають:
частково залежні – це ПК-клієнти, що мають свої дискові ресурси. На них знаходиться ОС, які самостійно завантажуються i ці ПК можуть працювати незалежно від сервера. Такі клієнти мають назву робочі станції (Workstation).
повністю залежні – це комп'ютери, які, як правило, не мають своїх дискових ресурсів, a використовують для зберігання даних частину ресурсів сервера, з якого вони завантажуються. Їх називають терміналами (Terminal). Термінал не має своїх дисків, i тому завантажуватись йому доводиться з вінчестера сервера. Проте не кожен комп'ютер може бути терміналом, для цього необхідно, щоб на ньому був встановлений спеціальний BIOS, який підтримує технологію так званого віддаленого завантаження (Remote Boot), а мережева плата обладнана мікросхемою NetBIOS.
В ролі клієнта переважно використовують звичайні ПК без особливих вимог до їх апаратного забезпечення. Вони можуть керуватись ОС DOS, Windows 95, Windows 98, Windows ME, Windows NT Workstation, Windows 2000 Proffesional, OS/2, MacOS та iн. Якщо ОС клієнта багатозадачна, то клієнт, як правило, поряд із основною функцією може виконувати функції сервера для групи інших клієнтів, наприклад, для віддаленого доступу.
В ролі сервера переважно використовують більш потужні комп'ютери з високими характеристиками апаратного забезпечення. Для досить великих мереж - використовують комп'ютери на ocновi мультипроцесорних 64-розрядних архітектур. Операційною системою на серверні може бути UNIX, Linux, Windows NT Server, Windows 2000 Server та iн. Windows 98/ME не має засобів для використання її в ролі ОС сервера (за винятком можливостей віддаленого доступу).
Локальні мережі також класифікують за топологією (topology), яка описує структуру мережі. Дві складові частини поняття "топологія": фізична топологія, яка визначає розміщення зв’язків між мереживими пристроями та логічна топологія, що описує метод доступу цих пристроїв до фізичного зв’язку.
Існують такі типи фізичної топології:
Топологія "спільна шина" (Bus) передбачає використання одного кабеля, до якого підключені всі комп’ютери мережі. Топологія "спільна шина" має низьку надійність, оскільки у випадку обриву кабеля порушується працездатність всієї мережі. З’єднання по цій топології не вимагає використання комунікаційних пристроїв і дозволяє зекономити кошти. При використанні топології "спільна шина" без додаткових пристроїв, у мережу можна з’єднати до 30 компютерів при сумарній довжині кабеля не більш 185 метрів.
Топологія "зірка" (Star). За цією топологією кожен комп’ютер за допомогою мереженого адаптера під'єднується окремим кабелем до об’єднуючого пристрою, в ролі якого може бути концентратора (hub) або комутатор (Switch). на відміну від попередньої топології "зірка" має високу надійність, оскільки при обриві мережевого кабеля від’єднаним від мережі буде лише один ПК.
Топологія "розширена зірка" (Extended Star). Утворюється при об єднанні декількох сегментів мережі, кожен з яких організовано за топологією "зірка". Між сегментний зв'язок здійснюється між концентраторами та комутаторами, один з яких є центральним.
Деревовидна (Tree) або ієрархічна (Hierarchical) топологія. Подібна до топології Extended Star але відрізняється тим, що не всі сегменти під’єднані до центрального концентратора чи комутатора, утворюючи окремі гілки дерева.
Топологія "кільце" (Ring). Дана топологія утворює замкнуте кільце, де кожен з пристроїв безпосередньо з’єднаний з двома сусідніми.
Топологія "подвійне кільце" (Dual Ring) відрізняється від попередньої тим, що фізичне з’єднання утворює два кільця і кожен комп’ютер під’єднаний відразу до двох кілець. Це забезпечує високу надійність, гнучкість в експлуатації і обслуговуванні.
Завершена топологія (Complete, Mesh) характеризується тим, що кожен мережeвий пристрій має безпосередні зв’язки із всіма іншими пристроями.
Нерегульована топологія (Irregalar) немає чітко визначених правил, за якими з’єднуються мережеві пристрої.
Комірчата (cells) топологія. Кожен комп’ютер з’єднано з іншими, переважно за допомогою радіо модемів, які входять в зону дії його зв’язку.
Примітка: Найбільш поширені на даний час топології: "спільна шина", "зірка" (у всіх її варіантах), "кільце" і "подвійне кільце".