Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История Украины. Ответы на экзамен.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
264.36 Кб
Скачать

10. Охарактеризуйте процес упровадження християнства як державної релігії та його вплив на подальший розвиток Київської Русі.

Древні слов'янські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від богів і духів.

Найбільше вражали слов'ян явища природи, пов'язані з виявом сили та міці: блискавка, грім, сильний вітер, палахкотіння вогню. Не випадково верховним божеством був Перун — бог блискавки і грому, який, як і всі інші боги, втілював у собі добрий і злий початок. Не менш сильними і грізними були Сварог; Стрибог; Даждьбог. Серед богів , які безпосередньо втілюють інтереси і заняття людини можна назвати Велеса (Волоса), Мокош (Мокошу), Дану. Ідоли богів встановлювалися не в храмах, а в гаях, на берегах річок і т. д., такі місця називалися капищами.

Якісно нові культурні процеси в Русі відбулися вже після прийняття християнства у 988 році. Спочатку князь Володимир зробив спробу модернізації язичництва, спробу пристосувати його до потреб централізованої держави. Однак проведена реформа язичництва не досягла своєї мети. Прийняття християнства мало для Русі, при всій суперечності наслідків його для країни і народу, величезне позитивне значення.

  1. сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов'ян.

  2. стало надійним ґрунтом для створення могутньої, централізованої самодержавної країни.

  3. зростанню міжнародного авторитету держави.

  4. відбулася докорінна зміна світобачення та світосприйняття населення Давньоруської держави.

  5. якісно нові підвалини в культурній сфері, сприяла розвитку писемності, літератури, архітектури та мистецтва.

Водночас прийняття християнства візантійського зразка спричинило появу низки негативних явищ, тенденцій та процесів:

  1. православна церква не стала справжнім гарантом захисту різних соціальних верств, вагомою противагою самодержавній владі.

  2. прилучення до багатств світової культури було обмежене.

Монастирі засновували подвижники - ченці, князі, аристократи. Монастирі були важливими осередками церковно-релігійного, науково-освітнього та культурно-мистецького життя. Монастирі грали велику роль в колонізації незайманих земель, а оборонні споруди міських монастирів мали неабияке військове значення. Отже, запровадження християнства на Русі, безумовно, було явищем прогресивним. Воно сприяло формуванню та зміцненню феодальних відносин, розвитку державності, зростанню міжнародного авторитету, розвитку культури. Однак візантійська модель християнства згодом стала підґрунтям не тільки позитивних, а й низки негативних зрушень, процесів і тенденцій.

11. Розкрийте зміст та проаналізуйте ефективність реформ князя Володимира Святославовича, спрямованих на централізацію Київської Русі.

Адміністративна реформа була спрямована на ліквідацію “племінних княжінь” і запровадження нового адміністративно-територіального поділу. Територія була розділена на уділи. Врядувати в них Володимир призначав своїх синів, родичів, довірених осіб – посадників. Їм належала військова, адміністративна та судова влада, яку вони чинили іменем “Великого князя”.

Військова реформа сприяла ліквідації племінних збройних формувань. Натомість великий князь наймав дружинників, яких наділяв маєтками з правом експлуатації населення. Дружинники давали клятву “вірою і правдою” виконувати волю князя.

Внаслідок релігійної реформи з 988-989 рр. почалося утвердження християнства як державної релігії.

Судова реформа розмежовувала світське княже й церковне судочинство. Для цього було запозичені норми візантійського права, об’єднані у збірниках “Номоканонах”.

Під час княжіння Володимира завершився тривалий процес формування території Давньоруської держави. Визначилися і закріпилися кордони Київської Русі, які в основному, збігалися з етнічними кордонами східних слов’ян. Вони проходили в районі верхів’я Оки і Волги на сході; Сули, Дону, Росі і Південного Бугу – на південному сході і півдні; Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану і Західної Двіни – на заході; Чудського озера, Фінської затоки, Ладозького і Онезького озер – на півночі. Це була найбільша держава в Європі, яка складалася із багатьох слов’янських і неслов’янських народів. Перед Давньоруською державою, що об’єднала всі східнослов’янські землі, стояли важливі завдання політичної консолідації. Серед заходів, направлених на вирішення цих завдань, важливе значення мала адміністративна реформа, яку почав здійснювати ще Святослав, а закінчив Володимир Святославович. Сенс її полягав в тому, що землі і князівства, де правили залежні від Володимира місцеві князі, передавалися синам Володимира. У деяких менш важливих містах знаходилися посадники Володимира з його найближчого оточення.

Реформа ліквідовувала владу місцевих князів, зв’язаних походженням та інтересами з їх землями і далеких від інтересів Києва, покінчила з автономією земель. В результаті реформи всі найбільші феодальні володіння Русі і всі вищі рівні феодальної ієрархії виявилися в руках одного княжого роду. Згідно з нормами феодального права всі князі Київської Русі як нащадки великого київського князя користувалися рівними правами на спадок предка, що робило їх юридично рівноправними.

Ця обставина зіграла велику роль в подальшій історії Київської Русі. З одного боку, вона підтримувала у князів ідею спільності і рівної відповідальності всіх за долю країни, а це сприяла об’єднанню сил князів в боротьбі із зовнішніми ворогами. З іншої – обумовлювала міжусобну феодальну боротьбу, тому що кожен князь, рахуючи себе юридично рівним з іншими, намагався і фактично порівнятися з тими, хто мав великі або багатші володіння.