8. Джерела вторинної інформації. Переваги й недоліки .

Вторинна інформація — це дані, зібрані раніше з метою, що відрізнялася від цілей, пов'язаних з рішенням досліджуваної проблеми.

Переваги вторинної інформації:

• коштує недорого;

• легко одержати;

• є основою для первинної інформації;

• наявність декількох джерел інформації.

Недоліки вторинної інформації:

• може бути недоступною;

• може не бути корисною;

• може бути неточною;

• може бути застарілою;

• може бути недостатньою.

Головними джерелами вторинної інформації, що застосовують при проведенні так званих кабінетних маркетингових досліджень, є внутрішні і зовнішні джерела.

Джерела внутрішньої вторинної інформації:

• бюджети;

• дані про збут;

• дані про прибуток і збитки;

• розрахунки клієнтів;

• дані про запаси;

• результати попередніх досліджень;

• письмові повідомлення.

Зовнішні джерела вторинної інформації:

• видання державних установ (статистичні дані, довідники);

• періодика;

• книги (загальноекономічної, спеціалізовані, монографії, статті в збірниках наукових праць);

• торгово-промислова палата;

• торгові представництва;

• торгові асоціації;

• комерційна інформація.

Якщо вторинні дані не дають інформації, достатньої для досягнення цілей дослідження, і необхідно зібрати первинні дані, проводять так звані польові маркетингові дослідження.

9. Сутність методу спостереження. Види спостережень.

Спостереження - метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, які відбуваються в соціальній реальності.

Для спостереження характерними є систематичність, планомірність і цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою порівняно з іншими соціологічними методами є синхронність із досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі ("саме те", "саме тут", "саме зараз"). Дослідник особисто спостерігає явище, котре вивчає (трудовий колектив, мікрогрупу, певну особу, інше).

Використання методу спостереження ефективне в таких випадках:

- у процесі отримання попередньої інформації, необхідної для уточнення напрямів запланованого дослідження, оскільки професійно проведене спостереження надає дослідникові нові характеристики досліджуваного об'єкта, допомагає звільнитися під традиційного підходу до вирішення соціальної проблеми;

- для отримання ілюстративних даних, які суттєво доповнюють статистичний аналіз даних, одержаних за допомогою масового опитування;

- за умови, що саме спостереження є найпридатнішим, найефективнішим методом досягнення цілей дослідження, перевірки вироблених гіпотез.

Спостереження — пасивний метод наукового дослідження, при якому дослідник, тобто спостерігач не впливає на розвиток подій. Його примітивною формою — життєвим спостереженням — користується кожна людина у своїй повсякденній практиці.

На відміну від спостереження, активний метод дослідження експеримент вимагає постановки, при якій дослідник підбирає систему, яку збирається дослідити й організовує умови, при яких проходитиме дослід.

При спостереженнях спостерігач може отримувати дані або безпосередньо, за допомогою свої органів чуття, або ж за допомогою наукових інструментів. Наприклад, спостереження за зорями ведеться за допомогою телескопів.

Об'єкти спостереження: поведінка споживачів, реакція споживачів, продуктова політика, рекламна компанія й ціни конкурентів.

Методи спостереження:

‪1.Польове (у реальних умовах) і лабораторне (у штучно створених умовах).

‪2.Пряме (безпосередньо під час подій, що відбуваються) і непряме (за результатами подій, що відбулися).

‪3.Відкрите й приховане.

‪4.Структуроване (за чітко визначеною схемою) і неструктуроване (без чіткого плану).

‪5.Людське (спостерігач — людина) і механічне (за допомогою електронних чи механічних пристроїв).