Додаток Програма соціологічного дослідження на тему : «проблеми зайнятості студентів у вільний час»

Актуальність теми дослідження обумовлюється тим, що саме вільний час та спосіб його проведення виступають одними з провідних чинників у житті молодої людини, коли вона має змогу зайнятися улюбленою справою, підвищувати свій духовно-культурний рівень, активно відпочивати та знімати втому після важкої і складної роботи, пов’язаної з психоемоційним та інтелектуально-розумовим навантаженням, що є невід’ємними складовими навчального процесу.

Сьогодні в Україні функціонує близько 880 ВНЗ 1, 2, 3-4 рівнів акредитації і навчається 3,2 млн. юнаків і дівчат. У тому числі у навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації навчається близько 400 тис. осіб, а у ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації — 2,8 млн. юнаків і дівчат [32, с. 149].

Отже, цілком зрозуміло, що студентство у нашій країні, а його питома вага у загальному вітчизняному молодіжному масиві складає біля 20% і воно є найбільш перспективним її прошарком — локомотивом громадянського, економічного, соціального, політичного, ідеологічного і духовно-культурологічного розвитку, має право бути предметом спеціального соціологічного дослідження.

Метою дослідження є проведення наукового аналізу вільного часу та дозвілля студентської молоді в Україні.

Відповідно до поставленої мети, завданнями дослідження є:

• визначити ставлення студентів України до проблеми вільного часу ;

• окреслити існуючі труднощі та проблеми використання вільного часу в нашій країні;

• на основі дослідження проаналізувати найбільш популярні види дозвілля студентства в Україні;

• з’ясувати частку культурного проводження часу та корисного для здоров’я, навчання;

• з’ясувати відмінності дозвілля у короткий (позааудиторний час) та довгий (канікули) вільний час;

• виокремити схильності щодо проведення незапланованого вільного часу;

• окреслити тенденції побажань студентської молоді щодо змін у своєму дозвіллі.

Формулювання гіпотез дослідження. Гіпотеза-підстава: проблема зайнятості студентів у вільний час є актуальною, тому що вільного часу не дуже багато, а коли він все ж з’являться, то його треба використати з максимальною насолодою і користю.

Гіпотези-наслідки: основні моделі проводження часу студентської молоді в Україні зводяться до:

• студенти віддають перевагу проведенню вільного часу з користю для здоров’я;

• більшість студентів витрачає дозвілля на насолоди;

• студенти віддають перевагу проведенню вільного часу з користю для освіти, культури;

• у студентської молоді існують проблеми дозвілля;

• спрямованість дозвілля залежить від етапу навчання (молодшого, середнього, старшого курсу) студента.

Об'єкт дослідження — вільний час студентської молоді в Україні.

Предмет дослідження — види вільного студентської молоді України

Уточнення та операціоналізація основних понять. Вільний час студентської молоді починається там, де закінчується не тільки робота на виробництві або в установі, а й усяка інша турбота про підтримку фізичного буття людини. Таким чином, під вільним часом розуміється такий час, який не поглинається безпосередньо продуктивною працею, а залишається вільним для задоволень, дозвілля, вільної діяльності й розвитку. Вільний час виступає в цьому плані як простір для людського розвитку. У кожної людини складаються свої, тільки йому властиві взаємини з часом.

При розгляді складових вільного часу, на наш погляд, цілком може бути приведене положення про те, що вільний час являє собою як дозвілля, так і час для більш піднесеної діяльності. Звідси випливає, що не можна ототожнювати поняття "дозвілля" з поняттям "вільний час". Вільний час набуває форми дозвілля, але не зводиться цілком до нього. Для дозвілля, насамперед, характерні пасивно-видовищні форми проведення вільного часу. У рамках дозвілля в основному здійснюється споживання культури, а не її творення: людина прагне задовольнити свої потреби в насолоді, задоволенні, розвазі. Дозвілля розвиває особистість. Дозвілля — це сукупність занять у вільний час, за допомогою яких задовольняються безпосередні фізичні, психічні і духовні потреби, в основному відновлювального характеру. На відміну від природної основи відновлення сил людини, дозвілля є специфічним, соціальним способом регенерації цих сил.

До дозвілля імовірніше всього можна віднести такі види занять, як читання, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, спілкування з друзями, заняття спортом, розваги, прогулянки, ігри, пасивний відпочинок і т. ін. Для занять у години дозвілля характерна в основному самоособистісна спрямованість їхнього змісту.

Студент — учень освітньої установи вищої професійної освіти.

Соціальний статус студента — його близькість за характером діяльності, інтересами, орієнтаціями до соціальної групи інтелігенції, спеціалістів.

Студентство — особлива суспільна група суспільства, резерв інтелігенції — поєднує у своїх рядах молодих людей приблизно однакового віку, освітнього рівня — представників усіх класів, соціальних верств і груп населення.

Відмітними рисами студентства як суспільної групи є: характер праці студентів, що укладається в систематичнім нагромадженні, засвоєнні, в оволодінні науковими знаннями, певними положенням студентства як резерву інтелігенції і його приналежністю до молодого покоління — молоді" [27, с. 28-31].

Студентська молодь — молоді люди віком від 17 до 35 років, які навчаються у вищих навчальних закладах (ВНЗ), тобто здобувають професійні знання, уміння і навички, при цьому проходять етап індивідуальної і групової соціальної і професійної соціалізації до умов функціонування сучасного суспільства.

Позааудиторний час — вільний час, протягом якого студенти вищих навчальних закладів не відвідують лекції, семінари, практичні заняття та ін., який може використовуватися для самостійної роботи.

Під самостійною роботою в широкому значенні розуміють будь-яку діяльність особистості зі здійснення поставлених перед нею цілей без безпосередньої участі керівника. У цьому визначенні наголошено на діяльній стороні особистості, спрямованої на досягнення цілей самостійно. Будь-який вид занять, що створює умови для зародження самостійної думки, пізнавальної активності студента, пов'язаний із самостійною роботою. Тому її характеризують як сукупність самостійних діяльностей в умовах аудиторії або поза її межами, в контакті з викладачем чи за його відсутності. Однак часто самостійну роботу студентів трактують як навчальну діяльність, здійснювану за межами аудиторії в час, вільний від обов'язкових навчальних занять, без участі викладача.

Самостійна робота — діяльність студентів, яка полягає в самостійному визначенні мети, завдань, засобів їх досягнення на основі пізнавальних потреб та інтересів; виборі власного пізнавального шляху, спрямованого на створення творчого освітнього продукту; аналізі результату.

Культурний відпочинок — форма проведення дозвілля, що передбачає споживання культурних цінностей, характеризується соціальною активністю, сприяє культурному збагаченню, ство­ренню нових духовних цінностей. Зазвичай до культурного відпочинку відноситься відвідування театрів, кіно, музеїв, виставок, галерей, бібліотек, творчих зустрічей та ін.

Вільний час  - період часу, коли людина, не маючи обов'язкових справ ( навчання, робота, домашні справи і т. д.), наданий самому собі у виборі занять.

Дозвілля – складова вільного часу, сукупність занять у вільний час , за допомогою яких задовільняються безпосередні фізичні, психічні і духовні потреби, в основному відновлювального характеру.

Естетичний смак - здатність людини до миттєвої оцінки дійсності, творів мистецтва крізь призму естетичних категорій і власного досвіду.

Духовні цінності — це продукти духовної діяльності, вартість яких не зменшується і не зникає внаслідок їх споживання.

Студентська молодь - це суспільно диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні і властивості та інші властивості.

Метод історичного порівняння - спосіб дослідження, що дає змогу шляхом порівняння встановити схожість і відмінність між історичними явищами, що вивчаються.

Принципи системного підходу : цілісність, ієрархічність побудови, структуризація, множинність, системність.

Спілкування - передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу.

Рекреація — це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої іспортивної діяльності 

Самоосвіта - самостійний спосіб отримання знань в певній галузі науки, мистецтва, техніки, політичного життя, культури, ремесла.

Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо). Комерціалізація - набуття структурними підрозділами підприємств торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування статусу юридичної особи відповідно до чинного законодавства.

Гемблінг - азартне безсистемне вчинення правочинів, які часто відбуваються у стані втрати контролю над собою.

Стритрейсерство – нічні автомобільні гонки по вулицях міста.

Шопінг - форма проведення часу у вигляді відвідування магазинів, зазвичай в торгових центрах і комплексах, і покупки товарів - одягу, взуття, аксесуарів, головних уборів, подарунків, косметики та ін.

Стагнація — депресія, застій.

Деградація особистості - розпад або послаблення субординації ієрархічно вищими рівнями нижчих рівнів динамічної функціональної структури особистості. 

Дискотека  — розважальний захід, який проводиться в спеціальному клубі або на відкритому повітрі.

Естети́чне виховання — це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині.

Відеогра — це гра, в ігровому процесі якої гравець використовує інтерфейс користувача щоб отримати зворотну інформацію звідео пристрою.

Дифузійна група - спільність, у якій вітсутня згуртованість як цінністно-ориєнтаційна єдність, немає спільної діяльності, здатної опосередковувати відносини її учасників. Група низького рівня розвитку.

Розуміння активного відпочинку у рамках даного дослідження випливає з того, що студенти більшу частину навчального часу проводять за партою, столом, як правило, у з невеликим добором поз. В основному працює мозок, зір, слух. У загальному понятті активний відпочинок — це відпочинок, який організовується за допомогою перемикання на діяльність, відмінну від тієї, яка викликала стомлення, і сприяє відновленню працездатності; а оскільки основна діяльність студента малорухлива, то це така форма проведення дозвілля, що передбачає фізичний рух. Різновидом активного відпочинку є туризм, рибальство, зайняття спортом, фізичні вправи тощо.

Пасивний відпочинок характеризується мінімумом руху, та в основному зводиться до "нічогонероблення". Застосування активного відпочинку має важливу перевагу перед пасивним відпочинком.

Громадська діяльність — позанавчальна, безкоштовна, добровільна, спрямована на задоволення суспільних потреб. В середовищі студентства відбувається духовна диференціація, відчуження від громадськості. У студентів усе більш актуальними стають не суспільні, а особистісні орієнтири.

Деякі соціологічні дослідження показали, що в сучасних студентів поняття "громадська діяльність" тільки формується, що студенти, вирішуючи певні питання або виконуючи доручення, покладаються насамперед на інтуїтивне бачення проблеми. Студентській молоді притаманна своєрідна розгубленість перед поставленими завданнями. Тому вища школа допомагає студентам, створюючи різноманітні умови для розвитку їх духовної культури, балансування пріоритетів та цінностей, залучення студентів до громадської діяльності [10, с. 288].

Громадська діяльність спрямована на формування та розвиток соціально-активної, гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією. Цінність громадської діяльності полягає в тому, що вона дає можливість виховувати справжнього громадянина через формування демократичного світогляду, здорового способу життя, через відродження національної самосвідомості, розуміння власної ролі й місця в суспільстві завдяки усвідомленню своїх прав та обов’язків. Саме це допомагає відвернути студентів від асоціальних форм поведінки, розвинути в них соціальну активність, виховувати почуття власної гідності, виробити вміння виявляти себе в конкретній справі.

Обґрунтування вибірки. Підбір одиниць першого ступеня — здійснюється територіальний відбір міст та районів по Україні. У вибірку на даному ступені відбору попадає місто Львів.

Підбір одиниць другого ступеня — визначення об’єму вибіркової сукупності. Загальна чисельність населення м. Львів на 1 січня 2013 року складала 760026 жителів [15], з них студентів ВНЗ (2012-2013 н.р.) — 1618 на 10 тис. осіб наявного населення (з них 46% становлять чоловіки, а 54% — жінки). Таким чином, генеральна сукупність для м. Львова становить чол.

Вибіркова сукупність для м. Львова становить:

осіб,

(3.1)

де ∆ — допустима помилка (в соціологічних дослідженнях ±5%);

— генеральна сукупність.

Підбір одиниць третього ступеня — передбачає відбір респондентів. З метою пропорційного відбору 399 респондентів проводиться вивчення кількісного розподілу студентів за статтю і курсом.

1) Згідно статистичних даних розраховуємо відсоткове відношення частки молодих чоловіків та жінок по кожній групі, які необхідно буде відібрати з загальної чисельності студентів та студенток за формулою:

(3.2)

де — номер по порядку курсу навчання.

2) Основні дані (умовні) для розрахунку вибіркової сукупності наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Основні дані для розрахунку вибіркової сукупності

Курс навчання у ВНЗ	Чисельність студентів			% відношення часток студентів		Вибіркова чисельність респондентів
	чоловіки	жінки	загальна чисельність	чоловіки	жінки	чоловіки		жінки
І	6444	6259	12703	5,24	5,09	21		20
ІІ	12518	11768	24286	10,18	9,57	41		38
ІІІ	9985	10477	20462	8,12	8,52	32		34
IV	10784	12494	23278	8,77	10,16	35		41
V	7833	10010	17843	6,37	8,14	25		32
VI	9456	14941	24397	7,69	12,15	31		48
Всього	57020	65948	122968	46,37	53,63	185		214
				100			399

2) Розраховуємо обсяг вибірки студентів і студенток по кожному курсу для загального обсягу вибірки ( осіб) за формулою:

(3.3)

де — номер по порядку курсу навчання.

Причому:

(3.4

У результаті підрахунків, ми повинні опитати 185 молодих студентів та 214 студенток, що відповідно становить 46% та 54% від загальної вибіркової сукупності.

Таким чином, для забезпечення рівня репрезентативності 5% при довірчій ймовірності 0,954, треба опитати 399 студентів, розподілених за курсом навчання та за статтю (табл. 3.1). Нами розроблена анкета , зміст якої надаємо нижче.

Анкета