2.2Особливості індивідуального проведення вільного часу студента

В структурі вільного часу студентів переважають індивідуальні форми його організації [30, с. 6].

Індивідуальні форми дозвілля, як правило, статичні. Це можуть бути заняття різними видами мистецтва: образотворчим, декоративно-прикладним, конструюванням. Вони здійснюються удома або в спеціально обладнаних приміщеннях. Але це не виключає індивідуальних форм проведення дозвілля, пов’язаних з переїздом в малолюдні місця, коли людині необхідно відновити душевні сили, зосередитися — ізолюватися від навколишнього світу.

Проте у сучасних умовах спостерігається значне переважання "домашніх" форм індивідуального дозвілля, де лідерами є телебачення та інші засоби масової інформації.

Швидкими темпами зростає популярність використання комп’ютера, як засобу отримання інформації та навчання, так і засобу розваг на дозвіллі, що має як позитивні так і негативні наслідки. Позитивним є те, що молодь прагне до самоосвіти, самовдосконалення, отримання додаткових знань, умінь, навиків, підвищення кваліфікації. Негативним — що це призводить до "одомашнення" або "приватизації" дозвілля, де знижується колективне проведення вільного часу.

Як зазначає український соціолог І.В. Шевчук, для третини (38%) молодих людей перегляд телепередач та "сидіння" в Інтернеті — першочергове заняття. Простежується підвищення інтересу серед студентів до отримання корисної інформації на дозвіллі, що свідчить не тільки про розважальний напрям дозвіллєвої діяльності, але й пізнавальний [34, с. 327].

Важливе місце в житті молоді займає гра. Гра притягує молодих людей. Інтерес до ігрової діяльності в молоді носить достатньо виразний характер. Діапазон цих інтересів широкий і різноманітний: участь у телевізійних і газетних вікторинах, конкурсах; комп’ютерні ігри. Сьогодні в непростих соціально-економічних умовах світ гри серйозно впливає на молодь. Цей світ забезпечує молоді переривання повсякденності. По мірі втрати орієнтації на працю та інші цінності молодь іде в гру, переміщається в простір віртуальних світів. Численні спостереження за практикою підготовки й проведення молодіжних дозвіллєвих заходів свідчать про те, що їх успіх значною мірою залежить від включення в їх структуру ігрових блоків, що стимулюють у молоді прагнення до змагання, імпровізації й винахідливості, до вияву своїх творчих здібностей. Останнім часом молодих людей приваблюють ігри, пов'язані з використанням ігрових автоматів і комп'ютерів.

Проте не всім юнакам і дівчатам притаманна висока ігрова культура. Значна частина молодих людей взагалі не орієнтується в сучасних масових іграх, не усвідомлюють їх цінність для себе. Багато, хто відноситься до ігор переважно як глядачі (сидячи перед телевізором, або на стадіоні). Студенти, на відміну від учнів загальноосвітніх шкіл, мають більше самостійності, яка не тільки і не стільки надає волю в діях, вчинках і у використанні навчального і вільного часу, скільки покладає на нього велику відповідальність за виховання і освіту.

Самостійна робота студентів як невід’ємна складова планів підготовки студентів є основним способом і засобом засвоєння навчального мате­ріалу у час, вільний від обов’язкових аудиторних занять. Навчальний час, відведений для самостійної роботи, регламентується навчальними планами та становить майже половину всього передбаченого часу, відведеного для вивчення навчальних дисциплін.

На лекціях навчальна діяльність студентів характеризується значною мірою пасив­ним сприйняттям навчального матеріалу, іноді навіть без належного осмислення. На від­міну від лекцій, самостійна робота студентів передбачає активний пошук і засвоєння на­вчального матеріалу. Психолого-педагогічні дослідження Бушканец , Вітвицької , Кремень В. [7; 10; 19] підтверджують, що тільки в та­кий спосіб здобуваються практичні навички навчальної й професійної діяльності в проце­сі навчання. Очевидно, що систематичне вивчення навчального матеріалу гаран­тує студентам міцні знання. Вивчаючи предмет протягом усього семестру, рівномірно роз­поділяючи свої сили й час, студенти глибше засвоюють фактичний матеріал, точніше його запам’ятовують. Стихійне, неорганізоване належним чином засвоєння навчальних дисци­плін дозволяє лише формально здавати матеріал. Справжнього ж засвоєння у такому ви­падку не відбувається [24, с. 157].

У 1993 р. Міністерство освіти затвердило «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах освіти». Принциповим моментом цього положення є те, що вперше у вітчизняній практиці на рівні нормативного документу передбачено відведення на самостійну роботу студентів від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального плану.

Як зазначає С.Д. Цюлюпа, до основних видів позааудиторної самостійної роботи студентів належать: підготовка і написання рефератів, доповідей, есе, тез та інших письмових робіт (з правом вибору теми і форми звітності); виконання індивідуальних навчально-дослідних і домашніх завдань різного характеру (розв'язування задач, переклад і переказ текстів, добір і вивчення літературних джерел, розроблення і побудова різних схем, моделей, діаграм, виконання графічних робіт, розрахунків); виконання курсових проектів і робіт; підготовка до семінарських і практичних занять, участі в науково-теоретичних конференціях, олімпіадах, конкурсах тощо [30, с. 329].

Самостійна робота студентів у вільний час передбачає вивчення, творче осмислення та систематизацію навчального матеріалу з досліджуваної проблеми; поповнення і поглиблення набутих у процесі аудиторної роботи знань, умінь і навичок (самостійний пошук інформаційних джерел, роботу з матеріалами Інтернету для отримання найновішої інформації з різних проблем майбутньої діяльності, їх науковий аналіз); спостереження за роботою викладачів, студентів, аналіз власних спостережень, ретроспективний аналіз фактів власного студентського життя; вивчення передового досвіду; здійснення різних міні-досліджень (інтерв'ю, бесіди, анкетування тощо); обґрунтування власної позиції щодо шляхів розв'язання проблеми; активізацію пізнавальної активності студентів; формування дослідницьких умінь; розвиток самостійності тощо.

Одним із шляхів підвищення ефективності самостійної роботи є оволодіння засобами організації вільного часу, що сприяє також регуляції життєдіяльності людини в цілому. Уміння організовувати й регулювати свою діяльність виконує не просто допоміжну, служ­бову функцію стосовно навчальної діяльності. Оволодіння цим умінням закладає основу усвідомлення студентами змістів і цілей навчальної діяльності в цілому, формує позитивне ставлення до свого навчання [20, с. 34].

Серед динамічних форм індивідуального проведення вільного часу студентством домінує фізкультура і спорт, які забезпечують не тільки здоров’я, нормальний фізичний розвиток, але і уміння володіти собою, своїм тілом. Відношення індивіда до своєї фізичної конституції є показником його істинної культури. Власне тіло людини є інструмент його буття, діяльності, безпосереднім зв’язком із світом. Як він володіє даним інструментом, так він живе і діє, відчуває світ. Популярними формами залучення студентської молоді до спорту та фізкультури є спортивні клуби, секції, групи здоров’я.

Отже, дозвілля виступає в якості структурного елемента вільного часу, його зміст наповнений діяльністю, що дозволяє не тільки долати стреси і втому, але й розвивати духовні та фізичні якості виходячи з соціокультурних потреб особистості. У той же час дозвілля є відносно самостійною сферою життєдіяльності молоді. Основна ознака, що відрізняє час дозвілля від вільного часу - це можливість вибору видів діяльності, виходячи зі своїх соціокультурних інтересів і духовно-моральних переваг. Найбільш значущими типами дозвілля виступають розвиваючий, розважальний, домашній, спортивний, суспільно-політичний.