
- •Дослідження української історії в хіх ст.
- •2. Т. Г. Шевченко як основоположник нової української літератури і мови
- •4. Архітектура україни хіх – початок хх ст.
- •5. Українська мова та література другої пол. Хіх ст.: особливості розвитку
- •6. Український живопис у другій пол. Хіх ст. – на поч. Хх ст.
- •7. Освіта в роки Української демократичної революції 1917-1920 рр.
- •474 Чоловічі і 262 жіночі гімназії, 91 комерційна школа, 70 реальних, 18 торгових і 18 духовних шкіл. Для незаможних учнів призначалися стипендії.
- •8.Видавнича справа в Україні у 1917-1920 рр.
- •9. Український культурний ренесанс 1920-х рр.: загальні риси
- •10. Всеукраїнська академія наук
- •13. Українська наука у 20-х – на поч.30-х рр. Хх ст.
- •14. Національна культура в умовах утвердження тоталітаризму 1930-х рр.
- •15. Стан української культури в роки Великої Вітчизняної війни
- •16. Тоталітаризм у сфері духовності народу
- •17. Дисидентський рух
- •19. Національне кіномистецтво у др.Пол.60-х – 80-х рр. Хх ст.
- •20. Особливості культурного процесу в Українській незалежній державі
Дослідження української історії в хіх ст.
Вивчення доробку дослідників кінця XVIII – першої половини ХІХ ст., які студіювали історію України, почалося вже з середини ХІХ ст. (перший етап цього процесу). Наукові оцінки проблеми відобразилися в літературознавчих працях М. Петрова, студіях П. Куліша, М. Костомарова, які продовжували популяризацію української історії.1 О. Пипін розглядав цей процес із точки зору історії етнографії.2
На другому етапі (90-ті рр. ХІХ ст. – початок ХХ ст.) М. Василенко, О. Лазаревський започаткували систематичне дослідження пам’яток української історичної думки.3 В. Горленко висвітлив суспільні ідеали "малоросійських патріотів", М. Стороженко, Д. Міллер дослідили інтеграцію козацької верхівки до імперських інституцій.4 У цей період М. Грушевський проаналізував рух так званих антикваріїв (колекціонерів джерел).5 Їх доробком в українській історіографії він вважав появу етнографії та фольклористики. Низка праць другого етапу – Г. Карпова, О. Грушевського, М. Сумцова, – розкривали погляди деяких постатей в українському історіографічному процесі першої половини ХІХ ст.6
XIX ст. — час розкладу феодально-кріпосницької системи в Росії та на Україні, зародження і зміцнення буржуазно-капіталістичних відносин. У галузі економіки цей період дає багато прикладів виникнення окремих підприємств та цілих галузей промисловості: на Донбасі – вугільної, в Харкові й Одесі – чавуноливарної, на Київщині – цукрової, на Чернігівщині, Поділлі і в Галичині – суконної.
Українське село в цей період ще сковане ланцюгами кріпацтва, панська сваволя і жорстока експлуатація були причиною частих селянських повстань. Найбільш відомі з них – під проводом Устима Кармелюка та Лук’яна Кобилиці. Великий вплив на розгортання класової й національно-визвольної боротьби на Україні мали такі події, лк Вітчизняна війна 1812 р., декабристський рух у Росії та на Україні, а також революційні хвилі в Західній Європі 1830 і 1848 рр. Незважаючи на заборону властей, і в Росії, і на Україні таємно поширювалися твори французьких просвітителів і філософів – Монтеск´є, Вольтера, Дідро, Руссо, впливу яких зазнали І. Котляревський, Є. Гребінка, П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ’яненко, Т. Шевченко – найвизначніші діячі української культури першої половини XIX ст. їхня творчість знаменувала собою новий етап у розвитку української культури. Вони першими звернулися до правдивого відображення життя народу. Прогресивні думки, образи, почерпнуті з глибин життя, народна мова – все це сприяло популярності творів нової української літератури. І хоч переважна більшість селян, ремісників і робітників не знала грамоти (оскільки царат не дбав про народну освіту), все ж широкі кола усно поширювали, знали й любили «Енеїду» Котляревського, байки Гребінки та Гулака-Артемовського, повісті Квітки-Основ´яненка і особливо революційне наснажену поезію Шевченка.