1. Антибіотики;

2. імуноглобулін;

3. глюкокортикоїди;

4. кінська гіперімунна сироватка;

5. симптоматичні середники.

133. При менінгококовій інфекції виражена сезонність:

1. тільки зимова;

2. Зимово-весняна;

3. тільки весняна;

4. літня;

5. осіння.

134. Переджовтяничний період вірусного гепатиту А частіше триває:

1. не більше 2-3 днів;

2. до 1-го тижня;

3. від 1 до 2 тижнів;

4. тільки 2 тижні;

5. протягом 3-4 тижнів

135. Вкажіть лабораторні критерії тяжкої форми ГВГ

1. Рівень загального білірубіну крові >50 ммоль/л;

2. Рівень загального білірубіну крові <100 ммоль/л;

3. Рівень загального білірубіну крові >200 ммоль/л;

4. Рівень загального білірубіну крові >100 але <200 ммоль/л;

5. Рівень білірубіну не має значення при визначенні тяжкості хвороби.

136. Назвіть можливі ко-фактори ВІЛ-інфекції:

1. Цитомегаловірус і вірус Епштейн-Барра;

2. Схуднення і проноси;

3. Зниження кількості т-хелперів;

4. CD4+/CD8+< 1,5;

5. Саркома Капоші.

137. Перенощиками малярійних збудників є:

1. іксодові кліщі

2. комарі роду Culex

3. комарі роду Aedes

4. Комарі роду Anopheles

5. москіти

138. Для підтвердження діагнозу ботулізму необхідні лабораторні обстеження:

1. Реакція нейтралізації токсину;

2. копроскопія;

3. загальний аналіз крові;

4. посів жовчі;

5. бактеріологічне обстеження крові.

139. Найбільш характерні клінічні симптоми ботулізму:

1. гіперсалівація;

2. нудота, важкість в епігастрії;

3. розлади зору, ковтання;

4. блідість шкірних покривів;

5. тахікардія, підвищення артеріального тиску.

140. Ведучі ознаки надпечінкової гемолітичної жовтяниці:

1. підвищений вміст прямого білірубіну на фоні падіння показника гемоглобіну;

2. Підвищений вміст непрямого білірубіну на фоні падіння показника гемоглобіну ;

3. підвищений вміст непрямого білірубіну на фоні нормального показника гемоглобіну;

4. підвищений вміст прямого білірубіну при нормальному показнику гемоглобіну;

5. підвищений вміст переважно непрямого білірубіну на фоні зростання активності лужної фосфатази.

141. Гемокультура – це метод діагностики:

1. серологічний;

2. бактеріоскопічний;

3. імунологічний;

4. бактеріологічний;

5. вірусологічний.

142. Найінформативнішим методом діагностики гіменолепідозу є:

1. овоскопія;

2. лярвоскопія;

3. УЗД, рентгенологічне обстеження;

4. серологічна діагностика;

5. епідеміологічний анамнез.

143. Типові клінічні симптоми холери :

1. гарячка з кров’янистим проносом;

2. різкі переймисті болі;

3. субфебрильна гарячка і кашкоподібний стілець з кров’ю;

4. тенезми;

5. проноси, блювота, гіпотермія.

144. М’ясо, інфіковане сальмонелами, відрізняється:

1. Незвичайним запахом;

2. Незвичайним кольором;

3. Незвичайним смаком;

4. Легкістю розволокнення;

5. Нічим не відрізняється.

145. Гострий шигельоз відрізняється від гастроінтестинатальної форми сальмонельозу:

1. синдромом гастроентериту;

2. вираженим гепатолієнальним синдромом;

3. більш вираженою і довгою гарячкою;

4. переважним ураженням дистального відділу товстої кишки;

5. блювотою.

146.Ascaris lumbricoides можна віднести до:

1. нематод;

2. трематод;

3. цестод;

4. спірохет;

5. бацил.

147. Найбільш типові прояви ботулізму:

1. частий водянистий стілець;

2. розлади зору і ковтання;

3. екзантема;

4. гепатолієнальний синдром;

5. гіпертермія.

148. Неускладнені форми грипу характеризуються :

1. лейкопенією з відносним лімфомоноцитозом;

2. лейкопенією з відносним нейрофільозом;

3. тільки прискореним ШОЕ;

4. нейтрофільним лейкоцитозом з прискореною ШОЕ;

5. лейкоцитозом з лімфомоноцитозом .

149. Цистецеркоз є ускладненням:

1. опісторхозу;

2. теніаринхозу;

3. токсокарозу;

4. теніозу;

5. усіх гельмінтозів.

150. Діагностика мононуклеозу базується на симптомокомплексі:

1. ангіна, регіонарний лімфаденіт, висока температура;

2. гепатолієнальний синдром, генералізована лімфоаденопатія, ангіна, тривала гарячка;

3. гепатолієнальний синдром, жовтяниця, підвищення температури в переджовтяничному періоді;

4. гепатолієнальний синдром, висока гарячка, розеольозні висипання;

5. гепатолієнальний синдром, лімфоаденопатія, фарингіт, кон'юнктивіт.

151. Карантин для сприйнятливих до кору дітей, які не отримували протикоровий імуноглобулін, від моменту контакту триває: