5. Типи мовлення.

- розповідь( повідомляєпро певні події, що діють у часі. Мають завязку, кульмінацію і розвязку.)

- опис ( розповідає про властиві ознаки, певного предмета, явища. Найголовніше - надати читачу повне конкретнеуявлення про обєкт. Є : пейзажний, портретний, інтерєрний, явищ.)

- роздум ( висловлює про причини якостей, ознак подій. Є : теза, докази, висновок)

6. Основні форми реалізації мовлення.

Діалог - двосторонній обмін інформацією. Монолог - висловлювання 1 особи. Полілог - спілкування 2 і більше осіб.

7. Норми української літературної мови.

Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.

Норма диктується й випрацьовується вихованням і освітою: родиною, оточенням, дошкільними й шкільними закладами, середньою спеціальною та вищою школами, літературою, театром, кіно-, радіо- й телевізійними передачами — усіма засобами масової інформації, а тепер ще й Інтернетом. Норма не є незмінною константою. Суспільство, час і простір, у якому функціонує мова, змінюються і зазвичай змінюють ті чи інші мовні норми.

Розрізняють такі структурно-мовні типи норм:

- орфоепічні норми (вимова);Наприклад: (молод'ба)

- акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос);

- лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);- словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);

- морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);

- синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);

- стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);

- орфографічні норми (написання слів);

-пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).

8. Основні ознаки культури мовлення.

Культура мовлення - передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:

- нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);

- адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);

- естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);

- поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).

Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність. Основними якісними комунікативними ознаками, їх ще називають критеріями, культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.