3.2. Приладдя й інструменти електрозварника

Для виконання електрозварювальних робіт використовують різні зварювальні інструменти і приладдя електрозварника (рис. 85).

Електродотримач служить для затиснення електрода і під­ведення до нього зварювального струму. Застосовують електродотри­мачі типу пасатижів або заскочок. Конструкція електродотримача має

забезпечувати швидке і надійне закріплення електрода у зручному для зварювання положенні. Він повинен мати надійну ізоляцію і не нагріватись під час роботи. Приєднання зварювального привода до стержня тримача має бути міцним і забезпечувати надійний і безпеч­ний контакт.

Щитки і маски належать до захисних приладь, які дають змогу захищати очі і шкіру обличчя зварника від шкідливого впливу електричного проміння і бризок розплавленого металу. їх виготов­ляють із спеціальної пластмаси, стійкої проти високої температури і підвищеної вологості. Щитки бувають наголовні й ручні. Захисне скло (світлофільтри) марки 3-1 застосовують при силі струму до 70 А, 3-2 — до 200 А, 3-3 — до 400 А і 3-4 — понад 400 А. Для захисту від бризок металу світлофільтри закривають прозорим склом.

При виконанні електрозварювальних робіт на монтажі конструк­цій користуються наголовними масками.

Зварювальний провід (зварювальний ка­бель) служить для підведення струму від джерела живлення до електродотримача і виробу. Зварювальні кабелі складаються з мід­них жил, обтягнутих гумовою ізоляцією та оболонкою. Для рознім-ного з'єднання зварювальних проводів між собою застосовують з'єд­нувальні муфти, а для нерознімного — спеціальні з'єднувачі. Затис­кач заземлення призначений для приєднання зварювального провода до предмета, який заземлюють. Довжина провода від зварюваль­ного апарата до робочого місця повинна бути не більше ЗО... 40 м, оскільки при більшій довжині проводів напруга в них значно спаде, що призведе до зменшення напруги дуги.

Переріз зварювального кабеля залежить від зварювального стру­му. Для найпоширеніших при ручному електродуговому зварюванні струмів рекомендуються такі площі перерізів зварювальних кабелів:

Зварювальний струм, А 240 300 400 500

Площа перерізу кабеля,

мм» 25 35 50 70

Стальна щітка призначена для підготовки металу під зва­рювання (очищання від бруду, іржі) та очистки від шлаку після зварювання.

Молоток-шлаковіддільник являє собою молоток із загостреним кінцем, який служить для відбивання шла­ку із зварних швів та для нанесення особистого клейма зварника. Для вирубування дефектних місць зварного шва застосовують з у -било.

Набір шаблонів служить для перевірки геометрич­них розмірів зварних швів. Зберігають і переносять зварювальний інструмент у спеціальних ящиках або сумках.

3.3. Техніка виконання зварних швів.

Процес зварювання розпочинається із запалювання дуги. Є два прийоми запалювання покритими електродами — дотиканням упри­тул і дотиканням за типом запалювання сірника. Якщо дуга не заго­ряється, прийом повторюють.

Довжина дуги має бути сталою і становити приблизно 0,5... 1,1 діаметра стержня електрода. Напрям процесу зварювання може бути зліва направо, справа наліво, від себе й до себе і визначається кон­структивними особливостями елементів конструкцій, які зварюють. Незалежно від прийнятого напряму кут нахилу електрода до по­верхні повинен становити 10...20° (від вертикалі у бік ведення шва). При такому положенні електрода забезпечується максимальне про­плавлення металу виробу, поліпшується формування шва, у ньому не утворюються гарячі тріщини внаслідок зменшення швидкості охолод­ження металу зварювальної ванни.

При ручному дуговому зварюванні здійснюють прості або складні траєкторії руху робочим кінцем електрода. Ця траєкторія залежить від форми і взаємного розташування елементів, які зварюють, по­перечного перерізу шва та положення його в просторі. При рівномір­ному переміщенні електрода вздовж лінії з'єднання елементів виробу без коливальних поперечних рухів утворюється смужка наплавленого металу (валик), ширина якого не перевищує 0,8... 1,5 діаметра елек­трода. Для створення ширшого валика роблять поперечні рухи елект­родом.

Основними параметрами режиму ручного дугового зварювання є зварювальний струм /_зв і швидкість зварювання У_зв. При малому струмі валик утворюється високий і з недостатнім проваром (непро-варом), для якого характерна відсутність потрібного сплавлення між наплавленим і основним металом. Із збільшенням струму валик ут­ворюється широким і з підрізами на краях. При правильно підібра­ному струмі валик добре сплавляється з основним металом.

Вибір режиму ручного зварювання полягає у визначенні діаметра електрода та сили зварювального струму з урахуванням товщини ме­талу, який зварюють, типу шва і положення його в просторі.

Діаметр електрода підбирають з урахуванням товщини металу:

Товщина металу, мм 1...2 3 4,..5 6...12 13 і більше

Діаметр електрода, мм 1,5...2 3 3...4 4...5 5...З

Значення зварювального струму можна визначити за формулою /зв - (20 + 64) 4, де й_й — діаметр електрода, мм.

Орієнтовні дані режимів ручного дугового зварювання стикових з'єднань (у нижньому положенні) залежно від металу різної товщини можуть бути такими:

Товщина металу, мм 1...4 3 4...5 6...12 13 1 більше)

Діаметр електрода, мм 1,5 3 4 5 8

Зварювальний струм, А 25...40 100...140 160...200 220...280 420...480

Швидкість зварювання залежить від площі поперечного перері­зу однопрохідного шва, мм²; щільності наплавленого металу, г/см², та коефіцієнта наплавлення, г/А • год.

При зварюванні вертикальних і горизонтальних швів зварюваль­ний струм зменшують проти прийнятого для зварювання у нижньому положенні приблизно на 5...10 %, а для стельових — на 10...15 %, що забезпечує високу якість зварного шва.