4. Приймання та встановлення..

Виконують монтажники М₅ та М₄, знаходячись у місця встановлення колони, приймають її руками за бокові грані, зупиняють та орієнтують над місцем встановлення. М₅ вставляє монтажний лом в фундамент таким чином, щоб колона сковзала на місце встановлення, а М₄ подає команду машиністу крана поступово опускати колону в стакан. Після торкання колоною дна лом виймають.

5. Вивірка та закріплення колони.

Виконують монтажники М₄ таМ₅ з допомогою монтажних ломів, кувалди клинів, та двох теодолітів.

Виконують монтажники М₅ та М₄, ретельно центрують колону в напрямку двох взаємно перетинаючихся площин. Потім по сигналу геодезиста вивіряють колону з допомогою двох теодолітів. Після чого забивають клини у зазор між нижньою частиною колони і стінками стакану.

6. Роз стропування колони.

Виконують монтажники М₄ таМ_5.

Монтажники перевіряють надійність тимчасового закріплення колони. Після чого М₅ подає машиністу крана команду уповільнити стропи, а М₄ визволяє захват, витягує штир з захвата і колони. Машиніст крану відводить захват від колони та подає його для стропування наступної колони.

Слід звертати увагу на щільність прилягання клинів до граней колони та стінок фундаменту. В процесі роз стропування не повинно відбутися зміщення рисок на колоні та фундаменті.

2. Безпека праці при виконанні монтажних робіт.

Будівельно-монтажні роботи з погляду техніки безпеки можна по­ділити на дві групи. Перша група — роботи, що виконуються внизу (підготовка монтажного майданчика, вантажно-розвантажувальні й складські роботи, укруплювальне складання і підготовка конструкцій до монтажу), і друга група — роботи, що виконуються на висоті (під­готовка місць установлення конструкцій, установлення конструкцій у проектне положення, антикорозійні роботи, які мають значний обсяг).

Верхолазними вважають роботи, що виконуються на висоті понад 5 м від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу, над яким ведуться роботи. Основним засобом, що захищає працюючих від падін­ня з висоти, є запобіжний пояс.

До самостійних верхолазних робіт допускають осіб, не молодших 18 років, які пройшли медичний огляд, мають стаж верхолазних робіт не менше року і тарифний розряд не нижче другого. Робітники, вперше допущені до верхолазних робіт, протягом одного року повинні працю­вати під безпосереднім наглядом досвідчених робітників, призначених наказом керівника організації.

Учнів професійно-технічних училищ віком не молодших 17 років допускають до роботи на висоті тільки для проходження виробничої практики під постійним наглядом майстра виробничого навчання і працівника будівельної організації не більше ніж на три години в день.

До виконання будівельно-монтажних робіт, до яких ставляться до­даткові вимоги щодо безпеки праці, допускають осіб не молодших 18 ро­ків, які мають професійні навички, пройшли навчання безпечних ме­тодів і прийомів цих робіт та одержали відповідні посвідчення.

Перед початком робіт у місцях, де є або може виникнути виробнича небезпека (незалежно від характеру виконуваної роботи), відповідаль­ному виконавцеві робіт видають наряд-допуск на виконання робіт під­вищеної небезпеки. До таких будівельно-монтажних робіт належать роботи, що виконуються на території діючого підприємства, при суміж­ному виконанні кількох робіт на дільниці, а також роботи, пов'язані із застосуванням будівельних машин в охоронних зонах повітряних ліній електропередач.

Наряд-допуск видають на строк, необхідний для виконання задано­го обсягу робіт. Якщо змінюються умови виконання робіт, наряд-до-пуск анулюють, і поновити роботи дозволяється тільки після видачі нового наряду-допуску.

На дільниці (захватці), де ведуться монтажні роботи, не допускають­ся інші роботи і перебування сторонніх осіб.

При спорудженні будівлі забороняється виконувати роботи, пов'я­зані з перебуванням людей в одній секції (захватці, дільниці) на повер­хах (ярусах), над якими переміщують, установлюють і тимчасово за­кріплюють конструкції. Одночасне виконання монтажних та інших будівельних робіт на різних поверхах (ярусах) допускається при умові, що між ними є надійні міжповерхові перекриття, за письмовим дозво­лом головного інженера.

Небезпечну зону при монтажі конструкцій позначають попереджувальними знаками. Під час переміщення конструкцій мон­тажники повинні бути поза контуром конструкції, яку встановлюють, з боку, протилежного подачі конструкції краном. Забороняється пе­ребування робітників на конструкціях під час піднімання, переміщення і встановлення їх; не можна також залишати підняту конструкцію у висячому положенні. Не допускається перебування людей під конструк­ціями, які монтують, до встановлення їх у проектне положення та закріплення. Під час монтажу конструкцій будівель монтажники по­винні бути на раніше встановлених і надійно закріплених конструкці­ях або на засобах підмощування.

Стропують конструкції за допомогою інвентарних і спеціально розроблених такелажних пристроїв за схемами, складеними з урахуван­ням міцності й стійкості конструкцій, які піднімають, при монтажних навантаженнях. Якщо конструкції не мають достатньої жорсткості, їх підсилюють до піднімання відповідно до вимог проекту виконання робіт. Окремі дрібні деталі, які піднімають разом з конструкціями, попередньо надійно закріплюють. Конструкції, які піднімають крана­ми, удержують від розхитування та обертання на гаку крана відтяжка­ми з конопляного каната або тонким тросом. Застосовують також парні відтяжки, які прикріплюють до обох кінців конструкцій. До підні­мання конструкцій робітник повинен пересвідчитися у справності й строках придатності вантажозахватних пристроїв, а майстер — пері­одично оглядати і випробовувати їх.

Вантажопідйомність стропів, траверс, захватів має відповідати масі конструкції, яку піднімають. Вона повинна легко надіватися на гак крана і легко зніматися з нього. При цьому способи стропування в усіх випадках повинні виключати можливість падіння вантажу.

Сигнали подає тільки одна людина — керівник монтажу. Сигнал «Стоп» подає будь-який робітник, який помітив небезпеку. В особливо небезпечних випадках (при застосуванні складних вантажозахватних пристроїв або двох кранів) сигнали подає майстер або виконроб. Розстроповують конструкції тільки після міцного і стійкого закріплення їх. Пересувати конструкції після встановлення їх і зняття захватних пристроїв забороняється.

Особливих заходів безпеки треба додержувати при монтажі довго- мірних і важких конструкцій. їх стропують за заздалегідь розробле­ ними схемами. Колони монтують, попередньо оббудувавши їх сходами, колисками, площадками. ^!

Найбільш небезпечні умови праці бувають при встановленні фах­веркових колон, ферм, в'язей, конструкцій ліхтарів, підвісних кра­нових колій та стінових захисних конструкцій одноповерхових вироб­ничих будівель.

При монтажі стальних конструкцій найбільшу небезпеку станов­лять ферми, які треба монтувати спеціальними траверсами. Для вико­нання монтажних з'єднань на рівні монтажних вузлів застосовують монтажні колиски, помости, драбини, а для переходу монтажників від однієї конструкції до іншої — драбини, перехідні містки і трапи. Пе­рехід по фермі, ригелю або балці дозволяється тільки при надійно за­кріпленому, туго натягнутому вздовж них на висоті 1,2 м стальному канаті, призначеному для закріплення карабіна запобіжного пояса. Перехід монтажників по встановлених конструкціях, що не мають за­хисної огорожі й стального каната, не допускається. Робітники можуть пересуватися по підвісних драбинах тільки в межах двох поверхів. Категорично забороняється переміщувати людей вантажними кранами і підйомниками.

Конструкції наступного поверху багатоповерхової будівлі монтують лише після надійного закріплення всіх конструкцій попереднього по­верху. Після монтажу конструкцій перекриття і покриття треба встановлювати захисні огорожі до початку наступних робіт. Отвори в перекриттях і прорізи, до яких можливий доступ людей, повинні бути закриті суцільним міцним настилом або мати захисні огорожі з борто­вими дошками по всьому периметру.

При виконанні будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства виникають додаткові фактори, які підвищують небезпеку для робітників. Вони пов'язані з можливою наявністю на даному під­приємстві шкідливих речовин, газонебезпечних, вибухо- і пожежоне-безпечних місць, шуму, вібрації тощо. До таких додаткових' факторів належать тіснота, необхідність ведення робіт поблизу діючого устатку­вання, транспорту, що рухається, комунікацій, енергетичних мереж, діючого виробництва.

Заходи безпеки, що здійснюються при виконанні монтажних і де­монтажних робіт на території діючого підприємства, залежать від умов виконання і ступеня небезпеки монтажних робіт.

Умови виконання робіт можуть бути такими:

• монтаж нових об'єктів і розширення діючих цехів на території дію­чого підприємства;

• монтаж і демонтаж конструкцій у діючих цехах в умовах, коли ро­боту виконують з тимчасовою зупинкою виробничого процесу;

• незначні монтажні й демонтажні роботи ведуть безпосередньо в дію­чих цехах в умовах, коли неможливо або недоцільно зупиняти вироб­ничий процес;

• монтажні й демонтажні роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії, руйнуванням конструкцій, частини будівлі чи споруди.

• При виконанні робіт в умовах діючого виробництва працівникам будівельно-монтажної організації забороняється заходити в цехи та в інші приміщення, крім тих, в яких провадиться робота, проходити в місцях, не призначених для цього.

• Забороняється завалювати конструкціями та устаткуванням про­їзди і проходи на території підприємства і в діючих цехах.

• Не дозволяється без потреби, пов'язаної з виконанням дорученої роботи, підніматися й проходити по дахах будівель, підкранових бал­ках або інших конструкціях будівель і споруд.

• Керівники діючого підприємства несуть відповідальність за здійс­нення постійного контролю за додержанням правил охорони праці підрядними організаціями, а керівники будівельно-монтажних орга­нізацій — за створення безпечних умов праці та виконання правил без­пеки і трудової дисципліни своїми працівниками.

• Небезпечні зони монтажу баштових і щоглових споруд, що будують­ся в населених місцях і на території діючого виробництва, обгороджу­ють. У небезпечній зоні можуть перебувати тільки робітники, зайняті монтажем конструкцій. Забороняється перебування сторонніх осіб у радіусі ¹/_в висоти щогли від основи в процесі монтажу її елементів.

• При монтажі споруд до 70 м заввишки зв'язок між працівниками здійснюють, як правило, за допомогою рупора, а також загальноприй­нятою знаковою сигналізацією. Якщо висота більша, застосовують провідний зв'язок з мікрофоном і репродукторами.

• Після встановлення і закріплення опорної частини башт і щогл металоконструкції заземлюють, а в процесі монтажу конструкцій на висоті понад 100 м установлюють сигнальне освітлення, щоб запобігти зіткненню літаків із цими спорудами.

• Піднімаються (спускаються) працюючі на висоту до 70 м, як пра­вило, по проектних сходах, які монтують одночасно з основною кон­струкцією, або по навісних металевих драбинах з дуговою огорожею. На висоту понад 70 м людей піднімають механізованим способом — за допомогою спеціальних підйомників і колисок, що удержуються двома гнучкими відтяжками. Категорично забороняється піднімати або опус­кати на площадці більшу кількість людей, ніж передбачено проектом виконання робіт.

• Для безпечної організації робочих місць на висоті при встановлен­ні, вивірянні й закріпленні окремих елементів або секцій застосо­вують різні площадки, драбини, перехідні містки, що переставляються краном.

На монтаж листових конструкцій (резервуарів, газгольдерів) розробляють проект виконання робіт або технологічні карти, в яких передбачають заходи для безпеки праці.

Межі небезпечних зон при монтажі листових конструкцій (терито­рія навколо них розміром не менше двох діаметрів від стінок конструк­цій) позначають і обгороджують згідно з вимогами проекту виконання робіт. Небезпечна зона при транспортуванні рулонів до місця монтажу методом перекочування — не менше 10 м попереду й 10 м позаду рулона, який рухається. У такій зоні перебувати людям забороняється,

Перед розгортанням рулона для встановлення у проектне положен­ня його обв'язують «петлею» — страхувальним стальним канатом, кі­нець якого прикріплюють до трактора або лебідки, що гарантує від різкого мимовільного розгортання рулона.

У процесі розгортання рулона стороннім особам забороняється пе­ребувати на відстані менш як 15 м від рулона.

Стійкість корпусів резервуара і газгольдера, які монтують методом розгортання, забезпечують закріпленням їх в процесі монтажу розчалками, а також установленням конструкцій покриття в міру розгор­тання полотнища корпуса. До встановлення постійних кріплень за­стосовують тимчасові пристрої.

Якщо корпус резервуара монтують полистовим способом, після складання чотирьох поясів їх закріплюють розчалками, місця встанов­лення і кількість яких визначені в проекті виконання робіт. У районах будівництва, де сильні вітри, розчалки встановлюють після складання другого ярусу.

Не можна допускати навіть короткочасного розміщення на даху резервуара вантажів і скупчення снігу.

Не дозволяється вести монтажні роботи на висоті у відкритих місцях, якщо швидкість вітру 15 м/с і більше, а також при ожеледі, сильному снігопаді, дощі й грозі. Монтаж вертикальних глухих панелей і подіб­них до них конструкцій припиняють при швидкості вітру 10 м/с і більше. Якщо швидкість вітру 12 м/с, роботу на баштових і щоглових спорудах припиняють, працюючі спускаються вниз. Забороняється під­німати людей на висотні споруди при швидкості вітру 10 м/с (табл. 8).

Питання техніки безпеки розробляють у проекті виконання робіт. Вони мають конкретне вирішення.

На будівельному генеральному плані зазначають: під'їзні дороги до об'єкта; місця, способи встановлення захисних конструкцій небез­печних зон (монтажного майданчика в цілому, ділянок виконання ро­біт, зон дії машин та механізмів); місця проходу до робочих місць від санітарно-побутових приміщень та місця піднімання на висоту; міс­ця складування будівельних конструкцій та під'їзні шляхи до них.

У проекті виконання робіт розробляють заходи для освітлення мон­тажного майданчика та робочих місць, а також конкретні протипожеж­ні заходи. Наводять схеми і способи стропування із зазначенням кон­струкції вантажозахватних пристроїв.