
- •Фінансові ресурси світового господарства
- •Поняття та структура світового фінансового ринку
- •Міжнародні фінансові потоки та світові фінансові центри
- •Функціональна структура Лондонського фінансового центру
- •Функціональна структура Нью-Йоркського світового фінансового центру
- •Токіо як фінансовий центр
- •Офшорні банківські центри
- •Розташування офшорних банківських центрів
- •Ринки золота
- •Тема 4. Валютні ринки та валютні операції
- •Валютний ринок: поняття, основні категорії
- •Структура валютного ринку
- •Приблизний розподіл угод з іноземною валютою на світових фінансових ринках
- •Об’єм валютних операцій по фінансових центрах та категоріях операцій [12, с. 84—85]
- •Інструменти валютного ринку
- •Поняття валютних операцій та їхня класифікація
- •Спот-ринок
- •Використання котирування учасниками ринку Маркет—мейкер (комерційний банк, котирування валютного курсу)
- •Відмінності між торгівлею валютою та банкнотами
- •Строковий валютний ринок
- •Форвардні валютні операції
- •Опціонні валютні контракти
- •Своп-операції
- •Арбітражні операції
- •1. Світовий фінансовий ринок та його структура.
- •2. Євроринок та особливості його функціонування.
- •3. Ринки золота та сучасні особливості їх функціонування.
- •Тема 5. Міжнародний кредитний ринок
- •Міжнародний кредитний ринок та його структура
- •Міжнародний кредит: поняття, принципи, функції та форми
- •Ризики в міжнародному кредитуванні
- •Міжнародний лізинг
- •Факторинг
- •Форфейтування
- •Інструменти світового ринку боргових цінних паперів
- •Довгострокові боргові папери та їхня класифікація
- •Короткострокові боргові папери
- •Середньострокові боргові папери
- •Ринок короткострокових боргових паперів
- •Література
- •План семінарських занять
- •Термінологічний словник
- •Запитання для перевірки знань
- •Самостійна робота студентів
- •Тема 6. Особливості функціонування євроринку
- •Євроринок
- •Євровалютний міжбанківський ринок
- •Євровалютне кредитування
- •Синдиковані кредити (Європа)
- •Ризики в разі синдикованоГо кредитуваннЯ [2, с. 167]
- •Ринок єврооблігацій та його інструменти
- •Характеристика боргових ринків Європи [7, с. 331]
- •Традиційна структура комісій [7, с. 334]
- •Єврооблігаційні позики у 1998 р. [7, с. 293]
- •Єврооблігації в «євро»
- •Єврооблігації в «євро» [7, с. 295]
- •Ринок єврокомерційних паперів (еср)
- •Ринок євронот
- •Євроноти emtNs, млрд доларів сша [7, с. 293]
- •Ринок деривативів (похідних цінних паперів)
- •Ведучі андерайтери з похідниХ ціннИх паперІв [7, с. 294]
- •Література
- •План семінарських занять
- •Термінологічний словник
- •Запитання для перевірки знань
- •Самостійна робота студентів
- •Тема 7. Ринок міжнародних інвестицій
- •Іноземні інвестиції
- •Ринки акцій
- •Інструменти ринку акцій
- •Ринок євроакцій
- •Ринки акцій країн третього світу
- •Інвестиційні механізми та індивідуальні інвестори
- •Інституціональні інвестори
- •Література
- •План семінарських занять
- •Термінологічний словник
- •Запитання для перевірки знань
- •Самостійна робота студентів
Ринок єврокомерційних паперів (еср)
Це ринок номінованих у доларах США комерційних паперів, випущених за межами США через європейську дистриб’юторську мережу. Інституціональна структура така ж, як і в євро- облігаційного ринку: інвесторами є великі корпорації, банки, інвестиційні компанії.
Основні риси ринку ЕСР:
Строки погашення від 2 до 365 днів, звичайно 180 днів, що значно більше, ніж на американському ринку (30—90 днів).
Проценти з ЕСР розраховуються на базі 30/360 (у США за основу береться реальна кількість днів у місяці).
ЕСР торгується на базі спот; розрахунки проводяться через Euroclear чи Cedel на другий робочий день після дати операції.
ЕСР торгується більш активно порівняно з американським ринком, де комерційні папери внаслідок їхніх коротких строків, звичайно тримаються інвесторами до закінчення цих строків.
Ринок євронот
Євроноти випускаються позичальником за спеціально складеним графіком. Банки та брокерські компанії створюють об’єднання розміщення для реалізації нот серед різних інвесторів за встановленою ставкою. Розміщення проходить через систему банківських торгів. Величина процентної ставки залежить від того, наскільки легко євроноти можуть бути розміщені.
Комісійні сплачуються за управління, за підтвердження — два рази на рік з невиплаченої частини кредиту; за використання — часто сплачуються лише починаючи з визначеного процента від суми кредиту.
Інструмент ринку — кредитні програми підтримки емісії євронот. Євроноти дуже схожі за своїми характеристиками з комерційними паперами. Відмінність лише в тому, що вони гарантуються інвестиційним банком або ж групою банків, які самі їх викуповують чи подовжують кредитну лінію позичальнику. Існує ціла низка видів євронотних програм: НИФ (NOTE ISSUANCE FACILITY, NIF), РУФ (REVOLVING UNDERWRITING FACILITY, RUF), СНИФ (SHORT—TERM NIF, SNIF) тощо.
Таблиця 16
Євроноти emtNs, млрд доларів сша [7, с. 293]
Організатор |
1998 р. |
1997 р. |
Deutsche Bank |
8,5 |
6,9 |
Merrill Lynch |
7,7 |
4,1 |
Ринок деривативів (похідних цінних паперів)
Інструменти ринку:
облігації, забезпечені коштами на кредитних картах;
облігації, забезпечені закладними;
вторинні кредитні й облігаційні зобов’язання.
Таблиця 17
Ведучі андерайтери з похідниХ ціннИх паперІв [7, с. 294]
Організатори |
Кількість |
Сума, млрд дол. |
Доля ринку, % |
Morgan Stanley DW |
150 |
26,0 |
15,0 |
Goldman Sachs |
37 |
15,1 |
8,7 |
Merrill Lynch |
66 |
14,7 |
8,4 |
JP Morgan |
33 |
14,6 |
8,4 |
Lehman Brothers |
66 |
12,6 |
7,2 |
CSFB |
45 |
12,0 |
6,9 |
Salomon SB |
39 |
11,2 |
6,4 |
Greenwich NatWest |
24 |
8,8 |
5,1 |
Bear Stearns |
31 |
6,6 |
3,8 |
Deutcshe |
27 |
5,3 |
3,0 |
Фактори, що визначили активне зростання ринку похідних цінних паперів:
зростання споживчих кредитів у Північній Америці;
уведення євро;
масове знімання коштів з ощадних вкладів.
Імпульс для сучасного підйому сектору іпотечних облігацій було отримано з Австралії, коли в 1997 р. на євроринку було випущено дві великі європозики (1,7 млрд доларів), забезпечені австралійськими закладними. Після цього європейські банки почали сек’юритизацію іпотечних кредитів. При цьому фондування не було головною ціллю: ставки більшості європейських іпотек були вищими від банківських.
У секторі вторинних зобов’язань банки намагалися зменшити вплив ринкових ризиків, а також уникнути високих норм резервування за рахунок виходу за баланс відповідних активів.