Iіі. Огляд

Огляд – текст, що містить концентровану інформацію, отриману в результаті відбору, аналізу, систематизації та логічного узагальнення відомостей з великої кількості першоджерел з певної теми за певний проміжок часу.

Огляди економлять час фахівців, позбавляють їх від необхідності безпосередньо переглядати документи в пошуках потрібних матеріалів, дають можливість звернути увагу на документи, які можуть бути цікавими користувачам.

За глибиною згортання інформації розрізняють такі огляди:

1. Аналітичні – містять аргументовану оцінку інформації, рекомендації з її використання; складна розповідь, у якій дається зведена характеристика певного питання, що базується на інформації, отриманій з документів;

2. Реферативні – описового характеру, подають систематизовані факти, викладені в документах, узагальнену інформацію про стан розробленості питання без її критичної оцінки автором огляду. Аналіз документів у реферативному огляді не такий докладний, як в аналітичному огляді. Як правило, у реферативному огляді тільки систематизують й узагальнюють відомості з первинних джерел, у ньому відсутня аргументована оцінка матеріалу й обґрунтовані висновки для його практичного використання.

3. Бібліографічні – зв’язна розповідь про документи; містять бібліографічну характеристику сукупності первинних документів як джерел інформації, що з’явилися за певний час або об’єднані якоюсь спільною ознакою, а також бібліографічні описи цих документів.

Реферативні та бібліографічні огляди часто називають інформаційними оглядами.

Підготовка оглядової інформації – це не стільки опис, узагальнення інформації, скільки аналіз стану та розвитку проблеми на основі використання різноманітних джерел інформації.

Складаючи огляд, визначають тематичні й часові межі матеріалу, значення й актуальність теми, зміст і методи теоретичних розробок, відомості технологічного, економічного й організаційного характеру.

У процесі оглядового реферування використовують документи й матеріали всіх видів, що містять новітні відомості, факти й ідеї: постанови та розпорядження урядових закладів, вітчизняні й закордонні періодичні видання, книги, звіти про науково-дослідні роботи, окремі технічні розв’язки з неопублікованих документів, описи вітчизняних і закордонних винаходів, фірмові й рекламні видання, дисертації, матеріали виставок, звіти про відрядження, технічні умови, матеріали нарад, симпозіумів, конгресів тощо.

Створюючи оглядові документи, враховують як опубліковані, так і неопубліковані документи, оскільки інформаційний огляд має надавати максимум потрібної інформації.

Структура огляду:

1) вступ – підкреслюють значення й наводять стисло історію питання, вказують на його взаємозв’язок із суміжними галузями, визначають читацьке призначення огляду;

2) основна частина – послідовний, логічно пов’язаний виклад ідей і фактів, повинен бути не механічним переказом джерел, а творчим синтезом, узагальненням найважливіших відомостей, що містяться в них. Не допускається переказ змісту первинного документа. За потреби огляд ілюструють фотографіями, графіками, діаграмами тощо;

3) висновок – підбивають порівняльний підсумок головних положень і відомостей огляду, однак без їх критичної оцінки й конкретних висновків. Визначають лише загальний рівень і тенденцію розвитку конкретної області чи питання.

4) список використаних джерел – розташовують у тій послідовності, у якій їх згадано в тексті.

Огляди обсягом понад 1 авторський аркуш (40 000 друкованих знаків) доцільно супроводжувати змістом.