Методи відбирання інформації:

І. Конспективний метод реферування – референт на свій розсуд відбирає відомості для реферату з первинного документа і викладає їх у рефераті в скороченій формі.

ІІ. Поаспектні методи реферування – формалізовані операції відбору аспектів змісту для відображення в рефераті. Залежно від підходів до відбору аспектів та надання їх у тексті реферату розрізняють реферування:

- анкетне;

- вибіркове.

1. Анкетне реферування – виділення змістових аспектів незалежно від виду та жанру первинного документа й галузі наукового дослідження.

Це такі змістові аспекти, які реалізуються у вигляді формалізованого плану (анкети):

а) предмет дослідження:

- проблема, предмет або тема дослідження;

- наукова (технічна) галузь, у якій проведено дослідження;

- погляд на предмет або ракурс, під яким його розглядають;

- призначення об’єкта дослідження;

б) мета дослідження, способи і методи її досягнення:

- мета дослідження;

- матеріал, на основі якого проведено дослідження;

- вид дослідження;

- метод дослідження;

- використане обладнання;

- умови, у яких проводили дослідження;

в) одержані результати:

- конкретні результати;

- технічна ефективність об’єкта, запропонованого внаслідок дослідження;

- економічна ефективність, ціна розробленого об’єкта.

У наш час поаспектний метод реферування застосовують референтські служби багатьох країн світу.

2. Вибіркове реферування – виявлення аспектів змісту первинних документів за заздалегідь складеними схемами, однак головну увагу приділяють типу і функціональному призначенню (жанру) реферованого документа, тобто перелік аспектів визначають окремо для кожного виду і жанру первинного документа.

Цей метод реферування поки що не набув достатнього поширення.

Методи подання інформації:

Відібравши змістові аспекти у ході реферативного аналізу, безпосередньо складають реферат на основі інформаційного синтезу, тобто на основі методів подання інформації. Методами складання текстів рефератів є такі:

1. Екстрагування – виявлення в ході аналізу первинного документа речень та їх перенесення в реферат повністю або із незначними змінами. Така методика базується на виявленні в тексті первинного документа спеціальних словесних кліше – це:

а) маркери – слова, що визначають аспекти змісту первинного документа. Речення з маркерами референт виписує завжди;

б) індикатори – слова, що твердо не прив’язані до певного аспекту, вони вказують на речення, яким автор надає особливого значення («слід підкреслити», «необхідно зазначити», «важливо мати на увазі»), або підбивають підсумки якогось фрагмента («таким чином», «отже», «унаслідок»). Речення з індикаторами референт виписує лише тоді, якщо речень із маркерами не достатньо;

в) конектори – слова, що виділяють речення, які обов’язково пов’язані з маркованим аспектом. Референт на свій розсуд включає речення з конекторами в реферат. Це:

- вказівні або особові займенники («цей», «такі», «він»), слова «вищезазначений», «подібний»;

- сполучні та вставні слова («при цьому», «наприклад», «зокрема», «так») – речення із ними уточнюють марковані.

Одержані реферати-екстракти потребують доопрацювання з метою вилучення зайвих слів, повторів, уведення зв’язок між фразами тощо.

2. Перефразування – випущення значної частини інформації з тексту первинного документа і перебудова його змістової чи синтаксичної структури. Перебудову здійснюють, замінюючи одні фрагменти тексту іншими, поєднуючи кілька речень в одне, узагальнюючи відомості.

3. Інтерпретація – розкриття змісту первинного документа на основі узагальненого уявлення про нього. Референт осмислює зміст документа і викладає його так, як сам зрозумів. Матеріал можна подавати в послідовності, зручній для референта, або в прийнятій у тексті. Різновидом таких рефератів є автореферати дисертацій, тези доповідей на конференціях та нарадах.