Іv. Відповіді здобувача на питання роботодавця

На питання слід відповідати щиро, спокійно, продумано, коротко, але при цьому намагатися підтвердити свою відповідність пропонованій посаді.

Оптимальні відповіді на найпоширеніші питання:

1. Розповідь про себе („Розкажіть небагато про себе”). Найчастіше співбесіду починають з того, що претендента просять розповісти про себе. „Із задоволенням!” – із посмішкою повинен відповісти він, а далі має розповісти „домашню заготівку” своєї біографії. За основу розповіді можна взяти резюме, стисло виклавши тільки головні відомості про свою кваліфікацію, досвід; можна назвати кілька своїх життєвих цінностей, що стосуються роботи (відповідальність, працьовитість, порядність). Головне – говорити точно, ясно, грамотно.

Розповідь може бути традиційною: „Мене звуть Катя, мені 22 роки, я закінчила інститут…”, але в цьому разі претендент ризикує бути „як усі”.

Фахівці рекомендують, як з першої фрази привернути увагу до себе й змусити керівника з інтересом поглянути на претендента. Наприклад, так: „Я професійний секретар…” або так: „Вибір професії секретаря для мене не випадковий…”.

Будь-яку інформацію про себе в розповіді слід подавати зі знаком „плюс” – замість фрази на зразок „На жаль, мені всього 18 років”, „У мене немає досвіду роботи” краще сказати: „Мені 18 років, я серйозна й самостійна людина”; „У мене гарна теоретична база, я люблю працювати з документами й добре знаю комп’ютер”.

Сухі факти біографії краще супроводжувати однією-двома емоційними, легко сприйманими фразами. Наприклад: „Я закінчила Інститут сталі й сплавів. Отримана спеціальність далека від професії секретаря, але саме там я навчилася доводити всі справи до кінця, чітко виконувати доручені мені справи”; „Я закінчила Історико-архівний інститут, факультет діловодства. Природно, що вибір професії секретаря для мене не випадковий”; „Я одружена. У нас дружна родина. Саме тому що в мене міцний тил, я можу повністю присвятити себе роботі”; „Я не одружена, тому в мене є можливість присвятити себе роботі”. Отже, навіть діаметрально протилежні життєві ситуації можна представити у вигідному для себе світлі.

2. Питання про професійний досвід. Особливо ретельно слід готуватися до питань про професійний досвід. Свідомо або неусвідомлено, але роботодавець або його представник проектує колишній досвід здобувача на нову роботу й, спираючись на це, оцінює його здатності й бажання впоратися з новою роботою.

Відповідь на питання про погляди на життя („Які ви бачите в ній складності і як з ними справляєтеся?”) – повинна показати, що кандидат на вакантну посаду мислить позитивно: з одного боку, життя без проблем не буває, з другого – труднощі переборні, тому що доля людини в його руках.

„До кого можна звернутися за відгуком про Вашу роботу?” – кандидатові особливо важливо заздалегідь підготуватися до неї. Необхідно продумати, телефони й адреси яких товаришів по службі можна надати роботодавцеві. Можливо, варто заздалегідь зв’язатися з колишніми колегами й попередити, хто й з якого питання може звернутися до них найближчим часом.

„Чому Ви вирішили змінити місце роботи?” – вимагає особливої обережності, тому що здобувач роботи не повинен говорити про негативні моменти на своїй попередній роботі, це буде характеризувати його як нелояльного співробітника. Краще підкреслити позитивні моменти, які були на попередній роботі, розповісти про прекрасні взаємини з колегами й заговорити про такі незаперечні й зрозумілі всім мотиви зміни роботи, як бажання одержати більш цікаву (або високооплачувану) роботу з перспективами кар’єрного росту або розширенням сфери застосування своїх навичок і знань.

Не рекомендують відповідати „не знаю”, „не вмію”, „мене не цікавить”. Замість фрази: „Я не знайома з останньою версією текстового редактора” можна сказати: „Я працювала з попередньою й можу швидко освоїти нову”.