69. Занулення та захисне заземлення, їх призначення.

Заземлення — це умисне електричне зєднання із землею металевих частин, які можуть виявитись під напругою в наслідок замикання на корпус.

Заземлення електроустановок напругою 500 В і вище виконується у всіх випадках. При напрузі вище 36 В змінного струму і вище 110 В постійного струму захисне заземлення застосовують в зовнішніх установках , а також в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних.

Заземлення електроустановок і апаратів не вимагається при номінальній напрузі змінного струму 36 В і нижче; постійного струму 110 В і нижче.

Заземленню підлягають вчити не всі: корпуси трансформаторів , апаратів, електричних машин, світильників, пускової апаратури; приводи розєднуавачів, високовольтних вимикачів; вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів струму і напруги; каркаси розподільних щитів, щитів управління, щитків і шаф, металеві конструкції розподільних пристроїв; металеві кабельні конструкції, металеві корпуси кабельних муфт, металеві оболонки і броні контрольних і силових кабелів, металеві оболонки проводів; сталеві труби електропроводки, арматура залізобетонних опор повітряних ліній.

Захисна дія заземлення електроустановки полягає у тому, що струм замикання перерозподіляється між заземлюючим пристроєм і людиною обернено пропорційно їхнім електричним опорам. Отже, захисне заземлення повинно мати електричний опір, значно менший по величині, ніж опір тіла людини. Тільки при такій умові на людину, що доторкнулася до ушкодженого устаткування, прийдеться безпечна частина струму.

Захисне заземлення складається із заземлювача та заземлюючого пристрою.

Заземлюючий пристрій — це заземлювач і заземлюючі провідники, яі зєднують частину обладнання із заземлювачем.

Заземлювач — провідник, або група провідників, що зєднані між собою і знаходяться безпосередньо в контакті з землею.

Заземлювачі можуть бути — штучними спеціально встановлювані в землю металеві конструкції призначені для приєднання до них заземлюючих провідників та природними металеві споруди, що знаходиться в землі, які можуть бути одночасно використані і для цілей заземлення.

Занулення — це навмисне електричне зєднання з нульовим захисним провідником металевих струмонепровідних частин, які можуть опинитися під напругою корпуси електроустаткування, кабельні конструкції, сталеві труби тощо.

Метою занулення є усунення небезпеки ураження людини під час пробою на корпус обладнання однієї фази мережи електричного струму. Ця мета досягається внаслідок швидкого відімкнення максимальним струмовим захистом частини мережі, на якій трапилося замикання на корпус.

Захисне заземлення і занулення виконують з метою:

- забезпечення нормальних режимів роботи установки

- забезпечення безпеки людей при порушенні ізоляції мережі струмопровідних частин

- захисту електроустаткування від перенапруги

- захисту людей від перенапруги.

70. Робоче місце слюсаря. Оснащення робочого місця. Контрольно-вимірювальні інструменти слюсаря.

Робоче місце — ділянка цеху, майстерні, з усім необхідним на ній устаткуванням, обладнанням і матеріалами ,котрі використовуються робочим або бригадою робочих для виконання конкретних операцій .

Від правильної організації робочого місця і праці слюсаря залежить якість виготовлення деталей і продуктивність процесу виробництва.

Робоче місце має займати площу, необхідне для раціонального розміщення на ній обладнання і вільно переміщення слюсаря при роботі .

Відстань від верстака і стелажів до слюсаря має бути таким ,щоб він міг використовувати вигідно рух рук і по мажливості уникав поворотів нагинання корпусу для економії енергії та часу . Робоче місце повинно мати добре індивідуальне освітлення

Слюсарний верстак основне обладнання робочого місця.

Це стійкий металевий або деревяний стіл кришку якого виготовляють з досток 50-60 мм твердої породи і покривають листовим залізом . Найбільш зручні і найбільш поширені верстаки — одномісні, на двомісних якість знижується.

На верстаку розміщують необхідні для виконання роботи інструменти . Креслення ставляють в планшет , а вимірювальні інструменти кладуть на полички . Під кришкою стола розміщують шухлядки видвижні , розділени на ячейки для зберігання інструмента і документації .

Для закріплення оброблювальних деталей до верстака приєднують лещата, тіски взалежності від характеру робіт застосовують стільцеві ,паралельні, ручні .

Найпоширеніші — паралельні поворотні ,неповороті у яких губки при розводі замикаються паралельно .

Для збільшення строку служби прикріпляють до робочої частини губок стальні накладні губки .

Поворотні відрізняються від нерухомих тим що в них є круг що жорстко кріпиться до верстака а на ньому поворотні . Поворотні- при виконанні точних робіт і обрубці деталей неправильної форми .

У стільцевих — нерухома губка має видовжену ногу ,для кріплення лещат . Позитивна якість лещат проявляється в тому що вони мають високу міцність і використовуються для важких слюсарних робіт . Негативна при розсуванні губок під кутом між їхніми затискаючими поверхнями змінюється . Тобто при затисканні тонких деталей задіюється верхня частина губок а при затисканні твердих деталей задіюється нижня частина губок .

Ручні лещата — для тонких предметів . можна держати в руках або держати в інших .

Вибір висоти по росту робітника і раціональне розміщення інструмента допомагає кращому формування навиків підвищення продуктивності праці .

Вибір висоти лещат — зігнути в лікті ліву руку ставлять на губки лещат так щоб кінці випрямлених пальців руки доторкався підбородка .

Інструменти і приспособлєнія розташовують так ,щоб їх було зручно брати відповідною рукою .

Слюсарю в своїй роботі не обійтися без різних контрольно-вимірювальних приладів, таких, як вимірювальна металева лінійка, рулетка, універсальний штангенциркуль, кронціркуль, за допомогою якого можна вимірювати зовнішні розміри. Застосовується також нутромер — він потрібний для того, щоб виміряти діаметр вироби. Але самий універсальний вимірювальний прилад — це звичайно, штангенциркуль, за допомогою якого можна вимірювати як зовнішні, так і внутрішні розміри, глибину