- •7. Педагогічне дослідження, його принципи, вимоги та методи
- •9. Основні напрями дослідження в галузі педагогіки вищої школи
- •13. Зміст болонських реформ.
- •15. Сутність ступеневої освіти в україні, мета її введення. Характеристика освітньо-кваліфікаційних рівнів.
- •14. Завдання щодо вдосконалення вищої освіти в україні в контексті вимог болонського процесу.
- •8.Становлення та розвиток педагогіки вищої школи
- •4. Педагогіка вищої школи як наука, її місце в системі педагогічних наук
- •6. Законодавчі документі про вищу освіту в Україні
- •2. Мета, завдання, основні категорії андрагогіки
- •16. Принцип автономії в управлінні вищим навчальним закладом у контексті болонських реформ.
- •30. Лабораторне заняття як форма організації навчання у вищій школі, методика його проведення і підготовки
- •22. Сутність і структура процесу навчання у вищому навчальному закладі
- •24. Класифікація методів навчання у вищому навчальному закладі.
- •26. Науково-методичне забезпечення процесу навчання у вищому навчальному закладі
- •27. Особливості засобів навчання у вищому навчальному закладі
- •25. Моделювання як метод наукового дослідження
- •23. Особливості методів навчання у вищому навчальному закладі
- •31. Місце самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів у навчальному процесі, її види та їх характеристика
- •19. Внесок вітчизняних і зарубіжних учених у розробку проблем дидактики вищої школи.
- •17. Поняття про дидактику вищої школи, її завдання та категорії.
- •40.Основні напрями виховання студентів у процесі навчання і позанавчальної діяльності
- •37. Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів
- •33. Організація науково-дослідної роботи студентів як форми їх професійної підготовки
- •48.Історичний аспект тьюторського супроводу у вищих навчальних закладах Європи та Америки
- •46. Проблема класифікації виховальних відносин у педагогічній теорії
- •50. Класифікація методів виховання студентської молоді.
- •51. Методи формування свідомості особистості студента.
- •47.Технологія тьюторства як один із складників кредитно-модульної системи навчання в закладах освіти ііі-іу рівнів акредитації
- •49. Сутність індивідуально-соціалізуючого характеру тьюторства
- •34. Сутність, види та зміст наскрізної практики студентів
- •38. Нормативні документи, що забезпечують організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. Характеристика навчальних планів, навчальної програми дисципліни, робочої навчальної програми
- •41. Мета та основні завдання виховання студентської молоді
- •55. Самоосвіта і професійне самовдосконалення викладача вищого навчального закладу.
- •57. Педагогічна культура викладача вищого навчального закладу. Шляхи її формування.
- •52. Методи стимулювання діяльності і поведінки студента.
- •29. Семінарське заняття як форма організації навчального процесу у вищій школі, методика його проведення і підготовки
- •11 .Сутність і зміст освітньо-модернізаційних процесів в україні наприкінці 90 рр XX- та початку XXI ст.
- •35. Характеристика принципів і функцій контролю та оцінки результатів навчально- пізнавальної діяльності студентів. Педагогічні вимоги до контролю.
- •43.Поняття виховальних відносин. Ґенеза і сучасний стан проблеми
- •39. Виховання як спеціально організований процес цілеспрямованого формування особистості студента у вищому навчальному закладі. Поняття «формування», «соціалізація», «розвиток»
- •20. Сутність і шляхи реалізації принципів навчання у вищій школі.
- •53. Методи організації діяльності студента у вищому навчальному закладі.
- •58. Роль і функції куратора академічної групи.
- •56. Сутність педагогічної компетентності викладача вищого навчального закладу.
- •42. Закономірності виховання у вищій школі та основні принципи національного виховання молоді.
- •45. Суб'єкт-суб'єктні взаємини викладачів і студентів як основа нової парадигми вищої освіти
- •54. Форми виховної роботи у вищих навчальних закладах.
- •10. Мета підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці.
- •28. Лекція як основна форма організації навчання у вищій школі, методика її проведення і підготовки
- •36. Характеристика видів, форм і методів контролю у вищому навчальному закладі
- •59. Зміст виховної роботи куратора групи з урахуванням її етапності.
- •21. Методологічні основи дидактики вищої школи. Філософія освіти
56. Сутність педагогічної компетентності викладача вищого навчального закладу.
Існує три групи визначень поняття «компетентність»: – визначення першої групи пов’язані з діяльністю. Ключові слова: ступінь відповідності. До цієї групи можна віднести визначення, які містять передусім якісну характеристику – ступінь відповідності: компетенція – це скоріше характеристика не суб’єкта, а об’єкта діяльності. Компетенція – приналежність за правом – коло повноважень будь-якого закладу або посадової особи; коло питань, в яких ця особа володіє знаннями, досвідом. А компетентність – це властивість суб’єкта діяльності, яка характеризує його відповідність об’єкту діяльності (компетенції). Можна визначити професійну компетентність як ступінь відповідності характеристик колективу (персоналу) переліку вимог, які висуваються до цієї професії. Компетентність конкретної людини – це вже її професіоналізм, тобто людина може бути професіоналом у цілому в своїй галузі, але не бути компетентною у вирішенні усіх професійних питань; – визначення другої групи пов’язані з особистістю. Ключові слова: здібності та якості. До цієї групи відносимо визначення, пов’язані зі здібностями особистості: компетентність визначається в різних джерелах як «здібність мати запланований конкретний результат» або як «індивідуальні здібності особистості цілеспрямовано набувати та застосовувати кваліфікацію»; «включає сукупність взаємопов’язаних якостей особистості, необхідних для якісної продуктивної діяльності». Компетентна у певній галузі людина володіє відповідними здібностями й знаннями, які дозволяють їй обґрунтовано говорити про цю галузь і ефективно діяти в ній; – визначення третьої групи пов’язані зі знаннями, вміннями та навичками. Ключові слова: володіння знаннями, уміннями, навичками. Отже, до цієї групи відносимо визначення, які характеризують компетентність з точки зору володіння знаннями, уміннями, навиками (ближче до поняття «кваліфікація»): компетентність – володіння знаннями, які дозволяють судити про щось, висловлювати важливу, авторитетну думку. Отже, компетентність у широкому розумінні розглядається як ступінь зрілості особистості, тобто певний рівень її психічного розвитку (навченість і вихованість), що дозволяє успішно діяти в суспільстві. У вузькому розумінні компетентність виступає як діяльнісна характеристика. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості вчителя, вихователя, педагога, які дозволяють йому самостійно та достатньо ефективно вирішувати педагогічні завдання, що сформульовані ним або адміністрацією освітньої установи. Для цього необхідно знати педагогічну теорію, вміти та бути готовим застосовувати її на практиці. Отже, під «педагогічною компетентністю учителя можна розуміти єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності» .Професійна компетентність педагога є складним індивідуально-психологічним утворенням на засадах теоретичних знань, практичних умінь, значущих особистісних якостей та досвіду, що зумовлюють готовність педагога до виконання педагогічної діяльності та забезпечують високий рівень її самоорганізації. Компетентність педагога не має вузькопрофесійних меж, оскільки від нього вимагається постійне осмислення розмаїття соціальних, психологічних, педагогічних та інших проблем, які пов’язані з освітою.
