
- •7. Педагогічне дослідження, його принципи, вимоги та методи
- •9. Основні напрями дослідження в галузі педагогіки вищої школи
- •13. Зміст болонських реформ.
- •15. Сутність ступеневої освіти в україні, мета її введення. Характеристика освітньо-кваліфікаційних рівнів.
- •14. Завдання щодо вдосконалення вищої освіти в україні в контексті вимог болонського процесу.
- •8.Становлення та розвиток педагогіки вищої школи
- •4. Педагогіка вищої школи як наука, її місце в системі педагогічних наук
- •6. Законодавчі документі про вищу освіту в Україні
- •2. Мета, завдання, основні категорії андрагогіки
- •16. Принцип автономії в управлінні вищим навчальним закладом у контексті болонських реформ.
- •30. Лабораторне заняття як форма організації навчання у вищій школі, методика його проведення і підготовки
- •22. Сутність і структура процесу навчання у вищому навчальному закладі
- •24. Класифікація методів навчання у вищому навчальному закладі.
- •26. Науково-методичне забезпечення процесу навчання у вищому навчальному закладі
- •27. Особливості засобів навчання у вищому навчальному закладі
- •25. Моделювання як метод наукового дослідження
- •23. Особливості методів навчання у вищому навчальному закладі
- •31. Місце самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів у навчальному процесі, її види та їх характеристика
- •19. Внесок вітчизняних і зарубіжних учених у розробку проблем дидактики вищої школи.
- •17. Поняття про дидактику вищої школи, її завдання та категорії.
- •40.Основні напрями виховання студентів у процесі навчання і позанавчальної діяльності
- •37. Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів
- •33. Організація науково-дослідної роботи студентів як форми їх професійної підготовки
- •48.Історичний аспект тьюторського супроводу у вищих навчальних закладах Європи та Америки
- •46. Проблема класифікації виховальних відносин у педагогічній теорії
- •50. Класифікація методів виховання студентської молоді.
- •51. Методи формування свідомості особистості студента.
- •47.Технологія тьюторства як один із складників кредитно-модульної системи навчання в закладах освіти ііі-іу рівнів акредитації
- •49. Сутність індивідуально-соціалізуючого характеру тьюторства
- •34. Сутність, види та зміст наскрізної практики студентів
- •38. Нормативні документи, що забезпечують організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. Характеристика навчальних планів, навчальної програми дисципліни, робочої навчальної програми
- •41. Мета та основні завдання виховання студентської молоді
- •55. Самоосвіта і професійне самовдосконалення викладача вищого навчального закладу.
- •57. Педагогічна культура викладача вищого навчального закладу. Шляхи її формування.
- •52. Методи стимулювання діяльності і поведінки студента.
- •29. Семінарське заняття як форма організації навчального процесу у вищій школі, методика його проведення і підготовки
- •11 .Сутність і зміст освітньо-модернізаційних процесів в україні наприкінці 90 рр XX- та початку XXI ст.
- •35. Характеристика принципів і функцій контролю та оцінки результатів навчально- пізнавальної діяльності студентів. Педагогічні вимоги до контролю.
- •43.Поняття виховальних відносин. Ґенеза і сучасний стан проблеми
- •39. Виховання як спеціально організований процес цілеспрямованого формування особистості студента у вищому навчальному закладі. Поняття «формування», «соціалізація», «розвиток»
- •20. Сутність і шляхи реалізації принципів навчання у вищій школі.
- •53. Методи організації діяльності студента у вищому навчальному закладі.
- •58. Роль і функції куратора академічної групи.
- •56. Сутність педагогічної компетентності викладача вищого навчального закладу.
- •42. Закономірності виховання у вищій школі та основні принципи національного виховання молоді.
- •45. Суб'єкт-суб'єктні взаємини викладачів і студентів як основа нової парадигми вищої освіти
- •54. Форми виховної роботи у вищих навчальних закладах.
- •10. Мета підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці.
- •28. Лекція як основна форма організації навчання у вищій школі, методика її проведення і підготовки
- •36. Характеристика видів, форм і методів контролю у вищому навчальному закладі
- •59. Зміст виховної роботи куратора групи з урахуванням її етапності.
- •21. Методологічні основи дидактики вищої школи. Філософія освіти
57. Педагогічна культура викладача вищого навчального закладу. Шляхи її формування.
У навчально-виховному процесі головним засобом передачі культури, духовних цінностей є неповторна індивідуальність викладача як носія культури і суб’єкта міжособистісних відносин з унікальною особистістю студента, яка постійно змінюється і збагачується. У культурі викладача віддзеркалюються його професійні цілі, мотиви, знання, уміння, якості, здібності, ставлення. Тобто педагогічна культура є феноменом вияву викладачем власного «Я» у професійно-педагогічній діяльності через єдність його цілей, мотивів, знань, умінь, якостей, здібностей, відносин, об’єднаних у певну систему педагогічних цінностей. Педагогічна культура викладача діалектично пов’язана з усіма елементами особистісної культури: моральною, естетичною, розумовою, правовою, політичною, екологічною тощо, оскільки вона є інтегральним показником інших видів культур, їх складником і в той же час включає їх у себе. Педагогічна культура викладача розглядається як діалектична інтегрована єдність педагогічних цінностей: цінностей-цілей і цінностей-мотивів; цінностей-знань; технологічних цінностей; цінностей-властивостей; цінностей-відносин. Педагогічна культура має дві форми прояву: статичну й динамічну. Статична форма відображає її як наявний рівень, який забезпечує її подальший розвиток. Динамічна форма педагогічної культури виявляється у розвитку вміння реагувати на зміни, що відбуваються в навколишній дійсності й оточенні, удосконалювати себе відповідно до умов навколишнього середовища, використовуючи набуту систему педагогічних цінностей, що відповідає більш високим (конструктивному, евристичному, творчому) рівням культури. Завдяки динамічній формі у процесі педагогічної діяльності створюються умови для розвитку особистості та її педагогічної культури. У цьому процесі розвитку вбачаємо сутність і діалектику педагогічної культури: статична форма переходить у динамічну, яка потім, заперечуючи саму себе, переходить у статичну, але на більш високому рівні розвитку культури вчителя. Виходячи зі специфіки діяльності викладача, різноманітності його стосунків і спілкування, можливостей творчої саморегуляції, визначено такі функції педагогічної культури: пізнавальну, гуманістичну, виховну, комунікативну, діагностично-прогностичну, нормативну і захисну. Педагогічні цінності утворюють систему, яка є змістовою основою педагогічної культури викладача. Можна вказати на тісний зв’язок між цими групами: цінності-цілі й цінності-мотиви зумовлюють характер цінностей-знань і технологічних цінностей; цінності-відносини визначаються характером цінностей-цілей і цінностей-властивостей. Ефективність формування педагогічної культури викладача забезпечують і цінності-властивості, які виявляються у діяльності. Успішність професійно-педагогічної діяльності залежить від таких якостей викладача, як: професійно спрямовані параметри (любов до студентів і професії, відданість своїй справі тощо); інтелектуальні параметри (гнучкість, варіативність, самостійність мислення, увага, уява тощо); індивідуально-психологічні якості (стриманість, вимогливість, спостережливість тощо); соціально-психологічні якості (повага до людини, комунікативність, справедливість тощо). Результатами процесу формування педагогічної культури викладача є розвиток його професійної позиції, педагогічної етики, професійної майстерності, творчої індивідуальності та професійної компетентності.