49. Сутність індивідуально-соціалізуючого характеру тьюторства

Індивідуально-особистісна неповторність студента потребує окремої уваги. Тому

необхідним є індивідуально-соціалізуючий уплив тьютора на студента. а отже, підсиленні виховного аспекту в підготовці вчителя. Важливою особливістю сучасної освіти є й те, що дедалі більше втрачається суто національна обмеженість освітнього процесу. «Тьютор-педагог-наставник піклується як помічник, наставник, адвокат студента про свого вихованця. Згідно із зарубіжним досвідом, тьютори навчають за спеціальністю і виховують студентів у поза аудиторний час. Майбутні вчителі індивідуально, рідше невеликими групами (3-5 чол.) самостійно, під керівництвом тьютора працюють над певними завданнями, відповідаючи на запитання, аналізуючи педагогічні ситуації, одержуючи необхідні консультації. Індивідуальне тьюторське співробітництво викладача і студента сприяє виявленню знань й критичному самоаналізу підготовки. При правильному супроводі воно допомагає самоствердженню й самореалізації, розвиває постійний самоконтроль, а отже, – потребу в самоосвіті, розкриває шляхи подальшого особистісного й професійного самоудосконалення. Індивідуальна взаємодія й співпраця в невеликих групах посилює мотивацію на професію, сприяє взаємній інтелектуальній активності, співконтролю і самоконтролю. У процесі заняття відбувається взаємоперевірка, порівняння і співставлення знань, виявлення слабких місць. Так як ця робота поєднується з консультуванням викладача, то вона зводиться до суб’єкт–суб’єктної навчально–виховної співбесіди двох рівноправних партнерів – тьютора і майбутнього вчителя, що сприяє розвиткові самостійної індивідуальної роботи, самовихованню студента й самовдосконаленню викладача.Тьюторство у вищій педагогічній школі відбувається на

підґрунті взаємоповаги і довіри, що створює реальні можливості для здійснення постійного професійного самотворення, підвищення компетентності викладача і „вирівнювання” підготовки студента, об’єктивної оцінки і самооцінки, формує гнучкість і нестандартність мислення, бажання поповнювати знання. Студентам пропонуються такі види і типи завдань і запитань: підготовка реферату, написання твору–есе, аналіз ситуацій, тлумачення цитат, продовження узагальнень і висновків педагогів, інтелектуальний штурм, дебатну методику, кейс–технології, поповнення педагогічного портфоліо тощо. Багато з цих завдань потребують поради, консультування, допомоги в розумінні їх сутності, пошуках потрібної літератури, актуалізації раніше отриманих знань. А разом з цим, – гуманних суб’єкт–суб’єктних стосунків.

При вдумливому і гуманному тьюторстві значно оперативніше відбувається трансформація зовнішньої оцінки у внутрішню критичну самооцінку. Це дуже важливо, адже студенти, які не систематично з тих чи інших причин навчаються, як правило, характеризуються відсутністю критичної самооцінки, що призводить до невдоволеності та відставання в професійному зростанні. У зв’язку з цим вони мусять при сприянні тьютора виконувати завдання не лише для одержання певного оцінювального балу. Зростає значення виховного аспекту, відповідальність за результат учіння й водночас посилюється пізнавальний інтерес до предмета, поєднаний з повагою до викладача. Нагальною постає потреба для обох суб’єктів у неперервному самоосвітньому і самовиховному процесі.

Суб’єкт-суб’єктні, морально-естетичні відносини будуються в навчально-виховному процесі передусім на принципах креативності, елективності, суб’єктності, що забезпечує повне засвоєння знань, їх критичний аналіз і самоаналіз, корегування власних навчальних зусиль, формує потребу самостійної індивідуальної роботи двох рівноправних партнерів – тьютора і майбутнього вчителя. Усе це прияє соціалізації студента як особистості.