47.Технологія тьюторства як один із складників кредитно-модульної системи навчання в закладах освіти ііі-іу рівнів акредитації

Технологія тьюторства розвивається як засіб інтернаціоналізації освіти, один із складників кредитно–модульної системи навчання передусім у закладах педагогічної освіти ІІІ–ІV рівнів акредитації. Базою для розповсюдження тьюторства стали потреби уніфікації Зони європейської вищої освіти, подальша індивідуалізація навчання, особистісна спрямованість і розвиток усіх видів самостійної роботи, її креативність та елективність.

„Тьютор” – педагог–наставник, порадник, друг, захисник студента, походить від англійського „tutor” і латинського – „tueor”, що означає спостерігаю, піклуюся.

Тьютори навчають за спеціальністю і виховують студентів у аудиторний чи позааудиторний час. Майбутні вчителі індивідуально чи невеликими групами (3–5 чол.) самостійно, під керівництвом тьютора працюють над певними завданнями, відповідають на запитання, аналізують педагогічні ситуації, одержують необхідні консультації. У процесі такого педагогічного супроводу студенти поглиблюють знання, формують інтерес до педагогічної діяльності, оволодівають професійними прийомами пізнання і виховання, розвивають креативність і самостійність.

Індивідуальне тьюторське співробітництво викладача і студента сприяє виявленню знань й критичному самоаналізу підготовки. При правильному супроводі воно допомагає самоствердженню й самореалізації, розвиває постійний самоконтроль, а отже, – потребу в самоосвіті, розкриває шляхи подальшого особистісного й професійного самоудосконалення.

Тьюторство у нашому досвіді спрямоване насамперед на студентів, які потребують підвищеної педагогічної уваги. Індивідуальна взаємодія й співпраця в невеликих групах посилює мотивацію на професію, сприяє взаємній інтелектуальній активності, співконтролю і самоконтролю. У процесі заняття відбувається взаємоперевірка, порівняння і співставлення знань, виявлення слабких місць. Так як ця робота поєднується з консультуванням викладача, то вона зводиться до суб’єкт–суб’єктної навчально–виховної співбесіди двох рівноправних партнерів – тьютора і майбутнього вчителя, що сприяє розвиткові самостійної індивідуальної роботи, самовихованню студента й самовдосконаленню викладача. Оскільки результатом педагогічного процесу є не тільки сума засвоєних знань, а й їх синергетичний вплив на людину, розвивається індивідуальний механізм талановитості, який надалі

функціонуватиме за самовідтворювальним принципом.

Але є студенти, які „випадають” із загального педагогічного поступу. Це важливо усвідомити, тому що кожен майбутній учитель, працюючи за кредитно–модульною технологією, має свої можливості, темпи, мотивацію на професію, то у зв’язку з цим може трапитися так, що певна кількість студентів вчасно не набере належної кількості балів, яка б відповідала їхнім прагненням. Загальмувати послідовність у навчанні може також хвороба, академічна відпустка тощо. Не сприяє високому темпу навчання невелика кількість семінарських і практичних занять з педагогіки. У такому випадку студенти матимуть змогу самостійно чи за порадою викладача виконувати тьюторські завдання. Кожне завдання має свою вартість, виражену в певній кількості балів.

Зацікавлений студент зможе виконати за своїм інтересом і бажанням не одне із завдань, що сприятиме зростанню кількості балів у процесі вивчення педагогіки, а головне – самоствердженню його як майбутнього професіонала. Отже, тьюторство – важливий компонент кредитно–модульної системи навчання, необхідне для вирівнювання знань студентів й водночас зміцнення Зони європейської вищої освіти.