1 Архитектура

20) Рішення міжповерхового перекриття каркасно- панельних цивільних будинків

Перекрытия состоят из несущей части, передающей нагрузку на стены или отдельные опоры, и ограждающей, в состав которой входят полы и потолки. По материалу несущей части различают перекрытия железобетонные, по деревянным и стальным балкам, а также армосиликатные и керамические. Стоимость перекрытий и полов в общей стоимости дома достигает 20% от общей его стоимости.

Основным материалом для устройства перекрытий в современном строительстве является железобетон. Железобетонные перекрытия разделяют на сборные и монолитные, бетонируемые в опалубке. В последние годы применяют в основном сборные и монолитные перекрытия.

Перекрытия должны удовлетворять требованиям прочности, жесткости, огнестойкости, долговечности, звуко- и теплоизоляции, если они отделяют отапливаемые помещения от неотапливаемых или от наружной среды. Перекрытия в помещениях с мокрыми процессами должны быть водонепроницаемыми, а в помещениях, с выделением газов - газонепроницаемыми.

В загородных домах с кирпичными стенами применяют перекрытия из железобетонных панелей с круглыми пустотами, длина которых бывает от 4800 мм до 6980 мм, ширина от 1000 до 2400 мм, высота 220 мм, а также с плоскими - длиной 2700-4200 мм с градацией 300 мм, шириной 1200, 1500 мм, толщиной 120 и 160 мм. Панели укладывают (рис. 1) на слой свежеуложенного кладочного раствора толщиной 10 мм с заделкой на опорах не менее чем на 120 мм. Через одну панель (шаг 2400-3000 мм) соединяют со стенами анкерами диаметром 8-10 мм, которые крепят к петлям и заводят в кладку на 250 мм от торца панели, заканчивая загибом под углом 90° по горизонтали на 380 мм.

Железобетонные перекрытия

Такие перекрытия обладают рядом ценных качеств, главными из которых являются большая прочность, долговечность и огнестойкость. При проектировании конструкций элементов сборных железобетонных перекрытий необходимо стремиться укрупнять их для сокращения числа монтажных операций и стыковых сопряжений.

Сборные железобетонные перекрытияСборные железобетонные перекрытия подразделяют на три основные группы: в виде настилов (плит), крупнопанельные и балочные. Перекрытия в форме настилов состоят из плоских или ребристых однотипных элементов, укладываемых вплотную; соединяют их путем заполнения промежутков цементным раствором. Такие перекрытия состоят из несущей железобетонной части (обычно офактуренной снизу), звуко- или термоизоляционного слоя и конструкции пола. Опорами для настилов служат стены и прогоны. Наиболее распространены пустотелые настилы высотой 160 мм при пролетах до 4 м и 220 мм - при пролетах более 4 м. В настилах имеются продольные пустоты круглого сечения (рис. 2, а).

Монолитные перекрытия

Монолитные перекрытия выполняют по установленной опалубке. Перенося нагрузки с пола на несущие стены, монолитные перекрытия служат дополнительным жестким каркасом здания. Их устройство требует определенного профессионального мастерства и следует выполнять по проекту под руководством специалиста - строителя. Изготовление перекрытий по месту имеет свои преимущества. При этом не требуется специальный транспорт и грузоподъемная техника. Для поднятия и перемещения бетона достаточно средств малой механизации. В основу монолитных перекрытий заложена плита Монье, в которой арматура размещается в местах растяжения, то есть, в нижней части плиты. Это обусловлено тем, что сталь обладает в 15 раз большей прочностью на растяжение, чем бетон. Арматурный каркас плиты должен располагаться на относе от стенок опалубки на расстоянии не менее 3-5 см, чтобы бетон мог заполнить это пространство. Длина пролета, перекрываемого монолитными плитами, не должна превышать 3 м. Для трубопроводов сантехнических коммуникаций в перекрытии устанавливают специальные металлические или виниловые гильзы с внутренним диаметром большим, чем прокладываемый трубопровод. Зазор между гильзой и трубопроводом чеканят просмоленной паклей.

К недостаткам монолитных перекрытий можно отнести необходимость установки деревянной опалубки практически по всей площади дома. Однако, это не значит, что опалубку нужно выставлять всю сразу. Перекрытие можно выполнять отдельными пролетами, перенося опалубку по мере схватывания бетона.

Несущая способность монолитных перекрытий обеспечивается арматурой, диаметр которой должен быть не меньше 8 -12 мм. При этом промежуточные стыки стержней по всей длине перекрытия нежелательны. Минимальный слой бетона с наружной стороны перекрытия должен быть не менее 2 см. Бетонировать пролет нужно за один рабочий цикл.

21) Дахи зі схилами та їх елементи в цивільному будівництві

Дах — верхня частина огородження будинку. Вона складається з тримальної частини, що передає навантаження від снігу, вітру й власної ваги даху на стіни або окремі опори й зовнішньої оболонки — покрівлі. Конструкція даху і вибір покрівельного матеріалу визначається на стадії проекту і залежить від дизайну фасаду будівлі і технології настилу крівлі. Дах будівлі складається з таких елементів: похилої площини, що зветься скатом, основою яких служать крокви і обрешетування. Нижні кінці кроквяних ніг спираються на мауерлат. Перетин скатів утворює похилі і горизонтальні ребра. Горизонтальні ребра називають коником. Перетин скатів, створюючі вхідні кути, створюють ендови і розжолобки. Краї крівлі над стінами будівлі називають карнизними звисами (розташовуються горизонтально, виступають за контур зовнішніх стін) або фронтонними звисами (розташовуються похило). Вода по скатах стікає до настінних жолобів і відводиться через водоприймальні воронки у водостічні труби і далі в зливову каналізацію. Дахи, складаються з наступних елементів — крівля, скат, крокви, обрешетування, мауерлат, ребра, гребінь, карниз, фронтон, жолоб, ринва. Крівля — верхній елемент даху (покриття), що оберігає будівлі від всіх видів атмосферних дій Мауерл́ат — елемент даху будівлі. Представляє собою брус або колоду, укладену зверху по периметру зовнішньої стіни будівлі. Служить крайньою нижньою опорою для крокв. Традиційно виготовляється з дерева, проте, при будівництві металічного покрівельного каркасу може застосовуватись швелер, двотавр та інше. Мауерлат кладеться з деяким відступом від стіни і кріпиться до неї переважно за допомогою анкерного кріплення. Для запобігання гниття деревини, знизу ізолюється водонепроникним матеріалом (наприклад руберойдом). Кожна ланка мауерлату зкріплена з двома сусідніми, що разом з кріпленням до крокв створює надійну, стійку конструкцію по усьому периметру покрівельного каркасу. Також мауерлат може окремими елементами підкладатись під крокви. Карни́з (від грецького κορωνίς — закінчення, завершення, фр. corniche, англ. cornice, нім. Gesims) — завершення стіни споруди у вигляді горизонтального профільованого поясу, верхня виступаюча частина стіни, що підтримує дах і оберігає стіну при стіканні води з даху. Конструктивно визначається виносом — відстанню його краю від стінової площини. Завершуючи верх стіни, віділяючи її край, карниз грає значну образну роль. Тому його використовують і при розчленуванні стіни на яруси, поверхи, і при завершенні стін в інтер'єрах. карниз є складовою антаблементу. Фронто́н, начілок (фр. fronton, від лат. frons) (frontis) — передня сторона, чоло — звичайно трикутне завершення фасаду будівлі, портика, колонади, що з боків обмежене двома схилами даху й карнизом при основі. Внутрішнє поле цієї частини називається полем фронтону або тимпаном

Форми:

1. Односхилий.

2. Двоскатний.

3. Вальмовий. 4. Шатровий.

5. Багатощипцевий.

6. Мансардний.

Одношатровий дах: спирається своєю конструкцією (системою стропіл, фермою і ін.), що несе, на зовнішні стіни, що знаходяться на різних рівнях. Односхилі дахи застосовуються найчастіше при будівництві веранд і терас, господарських споруд, складських приміщень. Шатровий дах: всі схили такого даху, у вигляді рівнобедрених трикутників, сходяться в одній точці. Його визначальним елементом є симетричність. Застосовується для будівель у формі квадрата або рівностороннього багатокутника. Вальмовий дах: чотирисхилий: двома схилами є трапеції, а два інших, з боку торцевих стенів, — трикутники (вони називаються вальмами). Різновидом вальмового даху є напіввальмовий. Багатощипцевий дах: його влаштовують на будинках зі складною багатокутною формою плану. Такі дахи мають більшу кількість ендів (внутрішній кут) і ребер (виступаючі кути, які утворюють перетини скатів крівлі), що вимагає високої кваліфікації при виконанні покрівельних робіт. Мансардний дах Купольні і конічні дахи: застосовуються для перекриття будівель кругового контуру в плані. Пласкі дахи знаходять найширше застосування як в цивільному, так і в промисловому будівництві. На відміну від схилових дахів, на пласких дахах не застосовують як покрівель штучних і листові матеріали. Тут необхідні матеріали, що допускають влаштування суцільного килима (бітумні, бітумно-полімерні і полімерні матеріали, а також мастики). Цей килим має бути еластичним настільки, щоб сприймати температурні і механічні деформації підстави покрівлі. Як основу використовують поверхню теплоізоляції, що несуть плити, стяжку.

а - односхилі;

б - двосхилі;

в - з вальмовими схилами;

г - з полувальмовими схилами;

д - чотирисхилі або вальмові;

е - пірамідальні;

ж - ламані або мансардні;

з - шатерні;

і - купольні;

к - многосхилі;

л - баштові.

Схил, це площина даху, що розташована під кутом. Перетинаючись, ці площини утворять кути даху. Зовнішній кут між схилами покрівлі називають ковзаном, ну а внутрішній кут, утворений схилами називають розжолобком.

Односхилі дахи, це дахи, які мають усього одну похилу площину. Ці покрівлі опираються на дві стіни різної висоти. Такі дахи недорогі, тому що пристрій їхньої несучої конструкції абсолютно простої. Крім того, односхилі дахи дозволяють максимально використати простір будинку. Найчастіше такі дахи використають у сараях, гаражах і навісах, однак іноді вони зустрічаються й у житлових будинках. Двосхилі дахи, це звичайний варіант для невеликих будинків. Дах утворений двома схилами, спрямованими в протилежні сторони. Стіни які розташовані між схилами - трикутні, і називаються фронтонами. Їхні схили, звичайно, роблять не крутими. В основному кут нахилу й звис однакові, хоча часто бувають і різними. Наприклад, різні кути нахилу схилів. Звис теж буває неоднаковим з різних сторін будинку. Для організації звису виготовляється спеціальна конструкція з висячими кроквяними фермами.

В останні роки стали використати ламані дахи. Ці дахи зводяться при будівлі будинку з мансардою. Вони являють собою складені площини, такий схил складається з пари площин з різним нахилом. Такі дахи застосовуються, як правило, в індивідуальній будівлі.

Вальмова покрівля, тобто чотирисхилі із трикутними площинами по двох торцевих сторонах. Буває, коли вальма не доходить до карниза, тоді дах називається полувальмовий. Найчастіше в них роблять слухові вікна. Будувати вальмовий дах досить важко, і вартість його також досить велика, однак він значно краще витримує навантаження.

Шатрові дахи, тобто дахи у вигляді намету. Тут схили трикутної форми, які з'єднуються в одній крапці. Цей пристрій був поширений у російському зодчестві XVІ століття.

Цегельні дахи укладали з горизонтальних або похилих рядів цегли.

Дерев'яні шатрові покрівлі будували укладанням колод. У цей час такі покрівлі застосовують як декоративні елементи.

Хрестоподібний дах улаштовують над будовами складного планування, і, крім того, для пристрою фронтонів над входом.

1. Фронтон (шпиль).

2. Скат.

3. Коник.

4. Ендова. 5. Слухове вікно.

6. Вальм.

7. Ребр