1. Комплексний підхід.

У тлумачному словнику слово «комплекс» трактується як сукупність предметів, явищ або властивостей, що створюють єдине ціле [33, с. 287]. У науці під комплексом розуміється сукупність складових частин певного явища або процесу, які взаємно доповнюють, збагачують і забезпечують його цілісне якісне існування або функціонування [31, с. 132].

Зміст поняття «комплексний» можна розкрити з допомогою наступної дефініції: «всебічне врахування вимог, що диктуються вищим ієрархічним рівнем нижчому». При цьому мається на увазі, що засоби і методи системи діяльності, ініційованої певною метою, нормуються не тільки вимогами отримання необхідного продукту, але і вимогами, що не являються необхідними для його отримання, а, що визначаються «інтересами» даної системи діяльності цілого [4, с. 79].

В основі комплексного підходу лежить наукове положення про діалектичну єдність одиничного і загального, частини і цілого, про всезагальний зв'язок явищ. Положення про цілісний підхід до явища, що вивчається, про всебічність його вивчення через встановлення взаємозалежностей і взаємозв'язків окремих складових його частин, сторін, про те, що в кожному окремому іманентно присутня особливість, сутність загального і, навпаки, кожне окреме, органічно вплітаючись в загальне, водночас набуває сутності і властивостей загального, збагачує його якісно своїми характеристиками, – це діалектичне положення і складає методологічну основу комплексного підходу [23, с. 107].

Деякі вчені вважають, що в розробці цього підходу важливе місце посідають дослідження відомого психолога Б.Ананьєва [21, с. 45]. Візитною карткою школи цього вченого став саме комплексний підхід до дослідження людини, підхід, при якому буття людини як індивіда, індивідуальності, суб’єкта і особистості стало предметом наукового дослідження. З іншого боку, розробки цього підходу пов’язані з появою дослідницьких областей таких дисциплін, як біохімії, психофізіології, геобіохімії і т.п. Але сьогодні його використовують і в інших дослідженнях, адже комплексний підхід орієнтує дослідника на всебічний аналіз та врахування одночасно всіх аспектів, особливостей і факторів, що так чи інакше впливають на вирішення проблеми.

Комплексний підхід передбачає найбільш повний розгляд всіх сторін досліджуваного об’єкта. При цьому він враховує взаємозв’язки і взаємовпливи різних його характеристик. Крім того, комплексний підхід орієнтує на використання принципу доповнюваності, тобто опис і осмислення даного явища зі всіх позицій. Він означає всебічне вивчення об’єкта або проблеми в тісній взаємодії з представниками різних наук, з залученням різних наукових теорій і методів [1, с. 68].

З усього сказаного можна зробити висновок, що саме завдяки комплексному підходу враховуються всі аспекти, особливості і фактори, які впливають на досліджуваний об’єкт. Його застосування включає низку прикладних аспектів:

– врахування якомога більшої кількості факторів, що впливають на досліджуваний предмет;

– вивчення об’єкта не як монолітного, а в єдності основних його компонентів;

– всебічне вивчення об’єкта або проблеми в тісній взаємодії з представниками різних наук;

– залучення різних наукових теорій і методів.

Отже, даний підхід лежить в основі комплексних, міждисциплінарних досліджень, що дозволяють «звести воєдино» багатосторонні дослідження, об'єднати отримані за допомогою різних методів результати. Саме цей підхід свого часу призвів до ідеї створення наукових колективів, що складаються з фахівців різного профілю та реалізують вимогу комплексності при вирішенні тих чи інших проблем. Нині комплексність (як один з важливих аспектів діалектичної методології) є складовим елементом сучасного глобального мислення. Засновані на ньому пошуки вирішення глобальних проблем сучасності вимагають науково обґрунтованого (і політично виваженого) комплексного підходу [26, с. 85].