Білет 1

1.Поняття ревізії як основної форми фінансово-господарського контролю.

Ревізія є контрольним вивченням раніше проведених господарських операцій з погляду їх законності, достовірності і економічної доцільності.

Ревізія відноситься до подальшого контролю і проводиться шляхом суцільної або вибіркової перевірки довершених господарських операцій за даними первинних документів, записів в облікових регістрах і звітності. Вона об'єднує в собі фактичний і документальний контроль, що дозволяє якнайповніші і глибоко перевірити результати виробничої і господарсько-фінансової діяльності підприємств, організацій і установ, ефективність використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, що знаходяться в їх розпорядженні.

В ході ревізії вивчаються всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємств, що перевіряються, організацій і установ, що не є обов'язковим при здійсненні інших способів господарського контролю.

На відміну від інших способів господарського контролю ревізія має чіткий правовий статус, що визначає межі її розповсюдження, терміни проведення, права і обов'язку осіб, провідних ревізію, і посадовців, діяльність яких перевіряється, порядок оформлення і розгляду результатів.

Отже, ревізія – це спосіб подальшого контролю за виробничою і господарсько-фінансовою діяльністю підприємств, організацій і установ, в процесі якого встановлюються законність, достовірність і економічна доцільність довершених господарських операцій, перевіряється стан бухгалтерського обліку, його відповідність діючим положенням законодавчих і нормативних актів, достовірність облікових і звітних показників.

В процесі ревізії:

- фіксуються тільки документально підтверджені факти зловживань, безгосподарності, недбалого відношення до виконання службових обов'язків, порушень фінансової дисципліни, чинного законодавства, нормативних положень і інструктивних вказівок;

- аналізуються причини, умови виникнення і наслідку порушень; виявляються невикористані резерви ефективності виробництва;

- перевіряється система забезпечення збереження господарських засобів, а також дотримання діючих стандартів по обліку і звітності і т.п.

2. Принципи оподаткування.

Принципи оподаткування — це універсальні категорії, дія яких проявляється в усіх інститутах податкового права: в системі податків і зборів, їх встановленні і введенні, виконанніподаткового зобов'язання, правовому статусі учасників податкових правовідносин, механізмі податкового контролю і відповідальності, оскарженні. В цьому полягає базовий характер будь-якого принципу – закласти правовий «фундамент» відокремленої групи норм, не зливаючись з ними по змісту.

Принципи оподаткування виконують ряд функцій:

доктринально-орієнтаційну; нормативно-орієнтаційну; індивідуально-орієнтаційну. Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

• загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом податки та збори;

• рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

• фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

• соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

• економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

• нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

• стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

• рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

• єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.