9 Вопрос Об'єктивна сторона злочину. Поняття, види та її значення.

об’єктивна сторона складу злочину - це сукупність передбачених законом про кримінальну відповідальність ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об’єкти кримінально-правової охорони, а також об’єктивні умови цього посягання.

Об’єктивна сторона визначає: а) у чому полягає злочин, б) яким чином він скоюється, в) у яких умовах місця, часу, обстановки він протікає, г) за допомогою яких засобів і знарядь вчинюється.

Об’єктивна сторона є важливим показником ступеня суспільної небезпеки злочинного діяння, визначає характер заподіяної шкоди об’єкту кримінально-правової охорони.

Шкода, зокрема, може бути фізичною (при вбивстві, тілесному ушкодженні), майновою (при злочинах проти власності), моральною (наруга над могилою), політичною (наруга над державною символікою), іншою.

Важливість об’єктивної сторони полягає і в тому, що вона дає можливість відмежовувати один злочин від іншого. Деякі злочини схожі між собою за об’єктом, суб’єктивною стороною, суб’єктом і відрізняються лише за об’єктивною стороною. Наприклад, об’єктивна сторона крадіжки полягає у таємному викраденні чужого майна (ст.185 КК), грабежу - у відкритому викраденні чужого майна (ст.186 КК), тоді як об’єкт названих злочинів, суб’єкт і суб’єктивна сторона їх збігається.

Структурно об’єктивну сторону складу злочину утворюють:

а) суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність),

б) суспільно небезпечні наслідки,

в) причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечним наслідком (у злочинах із матеріальним складом).

Ці ознаки вважаються основними, у своїй сукупності вони складають об’єктивну сторону злочину.

До об’єктивної сторони входять також факультативні ознаки: спосіб, місце, час, обстановка, знаряддя й засоби вчинення злочину.

Основні і факультативні ознаки об’єктивної сторони мають значення для:

а) встановлення наявності складу злочину і тим самим - для підстави кримінальної відповідальності, б) кваліфікації діяння за відповідними статтями Особливої частини КК, в) призначення справедливого покарання, г) можливості звільнення від кримінальної відповідальності й покарання на підставі закону про кримінальну відповідальність.

Як уже відмічалося, основною і необхідною ознакою об’єктивної сторони будь-якого складу злочину є передбачене законом про кримінальну відповідальність суспільно небезпечне діяння. Суспільно небезпечне діяння є обов’язковою, стержньовою ознакою щодо інших ознак об’єктивної сторони. Без суспільно небезпечного діяння нема злочину. Поняття «діяння» містить у собі дві форми поведінки особи, що вчиняє злочин, - дію та бездіяльність, які посягають на суспільні відносини, що охороняються законом.

Під дією в кримінально-правовому значенні слід розуміти активний. свідомий, вольовий акт зовнішньої поведінки суб’єкта, який виражається у вчиненні суспільно небезпечного посягання, передбаченого кримінальним кодексом.

Бездіяльність у кримінально-правовому значенні - це суспільно небезпечна, пасивна поведінка, тобто, не вчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити, чи перешкодити настанню суспільно небезпечних наслідків, яким особа зобов’язана була і могла запобігти.