8 Вопрос Об’єкт злочину. Поняття, види та значення об’єктів злочину.

об'єкт злочину - це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу завдання такої шкоди.

Значення об’єкту посягань полягає у тому, що у багатьох випадках він дає можливість відмежувати злочин від дії, що не являється злочином, тобто закон про кримінальну відповідальність охороняє не всі, а тільки найбільш важливі, основні суспільні відносини.

Важливе значення має об’єкт посягання для розмежування суміжних злочинів при кваліфікації діянь. Якщо невідомо, які суспільні відносини були об’єктом посягання, то невідомо і про який злочин йде мова. Без усвідомлення цього об’єкту, на який було направлене злочинне діяння, не може бути вияснена соціальна сутність цього злочину, його суспільна небезпека і не може бути дана йому правильна юридична оцінка.

Значення об’єкту полягає і в тому, що саме його цінністю і небезпекою посягання на нього визначається законодавцем вид і міра покарання за вчинений злочин. Санкція кримінально-правової норми в основі своїй виражає соціальну цінність об’єкту посягань, який нею охороняється.

Об’єкт злочину має вирішальне значення для визначення поняття злочину. Без вказівки на ті суспільні відносини, які поставлені законом про кримінальну відповідальність під його охорону, не може бути дане таке визначення. Матеріальна ознака у понятті злочину має важливе значення для вияснення і висвітлення політичної, соціальної сутності кримінального права.

Об’єкт злочину – необхідна ознака кожного складу злочину. Не може бути визнане злочином діяння, яке не направлене ні на який об’єкт чи направлене на об’єкт, який не охороняється кримінальним правом. Якщо навіть особа вважає, що вона при цьому чинить злочин, то все ж вчинене нею діяння являє собою у такому випадку лише «уявний злочин», який не тягне за собою кримінальної відповідальності.

1. Загальний об’єкт злочину за кримінальним правом складає сукупність всіх суспільних відносин, які охороняються законом.

Саме про загальний об’єкт злочину говориться в ст.1 КК, яка вказує, що кримінальне законодавство має своїм завданням правове забезпечення охорони та перераховує основні суспільні відносини. Загальний об’єкт злочину, його суспільно-політичні ознаки розкривають соціально-політичний зміст злочину і суспільну небезпеку.

Правильне розуміння загального об’єкту злочину має і велике практичне значення. Воно дозволяє відмежувати злочинні дії від незлочинних, оскільки об’єктом кримінально-правової охорони є лише найбільш важливі суспільні відносини.

Загальний об’єкт злочину – це об’єкт, який є єдиним для всіх без винятку злочинів.

2. Родовий (типовий чи спеціальний) об’єкт – це група однорідних і взаємозв’язаних суспільних відносин, на які посягає цілий ряд злочинів, які спричиняють шкоду окремим з цих відносин.

Родовий об’єкт є конкретизацією загального об’єкту злочину.

Однорідність суспільних відносин визначається на основі реально існуючих об’єктивних критеріїв. Серед них найбільш важливе значення мають:

1.Співпадання чи схожість тих соціальних інтересів, які складають зміст суспільних відносин.

2.Тотожність чи схожість учасників відносин.

У зв’язку з цим родовий об’єкт можна визначити як сукупність суспільних відносин, що охороняються законом про кримінальну відповідальність, які відбивають однорідні інтереси певних учасників суспільного життя.

3. Безпосередній об’єкт – є ті суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин і яким він заподіює шкоду..

Значення безпосереднього об’єкту злочину визначається тим, що він дозволяє вияснити природу і характер суспільної небезпеки того чи іншого виду людської поведінки. Безпосередній об’єкт злочину – частина родового об’єкту. Це означає, що безпосередній об’єкт завжди повинен бути у тій же сфері суспільних відносин, що і родовий об’єкт. Тому, якщо родовим об’єктом кримінально-правової охорони є, наприклад, відносини власності, то і безпосередній об’єкт злочину повинен знаходитися у сфері майнових відносин.

Разом з тим, дійсне значення кожного з цих об’єктів не однакове. У теорії кримінального права прийнята ще й «горизонтальна» класифікація безпосереднього об’єкту на:

а) основний;

б) додатковий;

- обов’язковий

- факультативний.

Під основним об’єктом розуміються ті суспільні відносини, той інтерес, який, законодавець, створивши дану норму, прагнув поставити під охорону кримінального законодавства.

Основний об’єкт – це завжди такі суспільні відносини, які є частиною родового об’єкту і, отже, відноситься до тієї сфери відносин, яка охоплюється поняттям родового об’єкту.

Додатковим безпосереднім об’єктом є ті суспільні відносини, яким заподіюється або стосовно яких виникає загроза заподіяння шкоди поряд з основним об’єктом.

Одні і ті ж суспільні відносини можуть бути в одних випадках основним безпосереднім об’єктом, а в інших – мати значення тільки додаткового об’єкту.

Додатковий необхідний об'єкт злочину - це суспільні відносини, яким при вчиненні даного злочину завжди спричиняється шкода. Наприклад, у складі необережного знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК) основним безпосереднім об'єктом є власність, а додатковим необхідним - життя або здоров'я особи.

Додатковий факультативний об'єкт злочину - це ті суспільні відносини, яким при вчиненні даного злочину в одному випадку заподіюється шкода, а в іншому - завдання шкоди цим відносинам не відбувається (наприклад, здоров'я при вчиненні зґвалтування -ч. 1ст. 152 КК).

Основна відмінність факультативних об’єктів полягає у тому, що факультативні об’єкти не обов’язкові, вони не є необхідними ознаками складу злочину.